Фільм “Бруталіст”: donttakefake.com
Сьогодні п’ятниця, попереду вихідні — час перевести подих і зібрати сили перед новим робочим тижнем. Ідеальний план на вечір — кіноперегляд. Але що обрати, коли варіантів надто багато? Ми зібрали топ-10 фільмів серед найцікавіших прем’єр 2025 року, і вони чудово підійдуть для вашого кіновечора. Це не канонічний «топ» і не рейтинг за балами — радше нагадування про фільми, на які варто звернути увагу.
Класичний міф про Дракулу тут перетворюється на похмурий, гіпнотичний готичний кошмар. Еґґерс працює з майже аскетичною естетикою: природне світло, фактурні інтер’єри, уважність до історичної деталі й тривожний еротизм, який проступає в кожному кадрі. Білл Скашґорд, Лілі-Роуз Депп, Ніколас Голт і Віллем Дефо складають акторське ядро, що тримає напругу без зайвих пояснень. Результат — повільне, липке кіно, де страх випливає не з «скрімерів», а з відчуття неминучості. Критики поставили фільму високу «свіжість» на Rotten Tomatoes — і це той випадок, коли консенсус зрозумілий уже після першої ж сцени.
Епопея майже на чотири години про угорського архітектора Лазло Тота, який після війни будує себе заново в Америці. Спершу — важка праця і тиша, згодом — покровитель із великою амбіцією. Фільм повільно зводить моноліт із тем еміграції, мистецької свободи та ціни, яку платиш за успіх. Едрієн Броуді дає одну з найсильніших ролей у кар’єрі; камера Лола Краулі розповідає не менше, ніж діалоги, а музика Деніела Блумберга працює як додаткова драматургія. Стрічка вже зібрала великі нагороди, включно з «Оскарами» за гру, саундтрек і операторство, — але головне тут не регалії, а рідкісна кінематографічна «вага».
Двоє двоюрідних братів вирушають до Польщі на знак пам’яті про бабусю — і натрапляють на власні невимовлені образи, сімейні тіні та травми історії. Айзенберґ знімає камерно, без пафосу, дозволяючи гумору проростати крізь сум і незручність. Це кіно про те, як розмова, на яку не вистачало сміливості роками, нарешті відбувається. Картина здобула «Оскари» за оригінальний сценарій та чоловічу роль другого плану й тримається майже на вершині критичних рейтингів.
Контрнаступ, підбита БМП, траншея, радіоефір, що не замовкає, і камера, яка не кліпає. Сенцов випадково вмикає GoPro — і замість «фільму про війну» ми отримуємо саму війну: без монтажних «зручностей», без декоративної героїзації. Півтори години чистої присутності, коли звук снарядів та втомлені голоси бійців стають драматургією. Дивитися нелегко — але саме тому це обов’язкова стрічка для розуміння нашого часу.
Вампірський трилер із південним присмаком блюзу, родинною драмою та соціальним підтекстом. Майкл Б. Джордан грає одразу двох братів — і ця подвоєність працює як ідея про роздвоєння міста, історії та самоідентифікації. Куґлер упевнено міксує жанри: містика тут уживається з коментарем про расу, владу та пам’ять. Візуально й ритмічно «Грішники» — один із тих фільмів, які задають тон сезону і точно потрапляють у шорт-листи нагород.
Документальна історія харківської команди чирлідерок 50+, які готуються до європейського чемпіонату, коли країна живе у війні. Фільм уважно слухає своїх героїнь — їхні сумніви, жарти, впертість і турботу — та чесно фіксує розмову між тими, хто виїхав, і тими, хто лишився. Без надриву й моралізаторства «Nice Ladies» руйнує стереотипи про вік, жіночність і «дозволені» мрії. Дуже тепла, дуже смілива робота.
Невелике ірландське містечко, торговець вугіллям Біллі Ферлонг і правда, яку всі воліють не помічати: «пральні Магдалини», де молодих жінок примушували до праці під вивіскою благочестя. Кілліан Мерфі грає тихо, з внутрішнім жаром — його герой робить маленькі кроки, що мають великі наслідки. Мілантс не давить на емоцію, але не знімає відповідальності з інституцій; фільм одночасно про минуле й про сьогоднішні механізми виправдання жорстокості.
Тринадцятий фільм Андерсона — і, можливо, найіронічніший. Мільярдер-авіатор Жа-Жа Корд, що пережив шість авіакатастроф, раптом замислюється про спадок і втягуює доньку-черницю у «великий проєкт». Так, усі андерсонівські фірмові риси на місці: симетрії, мініатюри, примхливі костюми. Але головне тут — сміх крізь зуби над культом багатства і владою примх. Це гостра сатира, яка любить своїх диваків, проте зовсім не шкодує їхніх ілюзій.
Один із найбільш видовищних фільмів року, що занурює глядача у світ «Формули-1». Це не просто спортивна драма, а масштабна історія про швидкість, ризик і ціну перемоги. Камера буквально мчить разом із болідами, даруючи відчуття присутності на трасі. У центрі сюжету — легендарний гонщик, який повертається у великий спорт, щоб допомогти молодому таланту, але врешті сам проходить непростий шлях переосмислення. Завдяки зйомкам без комп’ютерних ефектів, із реальними перегонами та технікою, картина працює як чистий адреналін. «F1» поєднує видовищність блокбастера з чесною драматургією — і саме цим вирізняється серед прем’єр 2025 року.
Перезапуск легенди, що повертає Супермена до ключової ідеї — історії про «іншого», якому доводиться вчитися жити серед людей і для людей. Ґанн уміє тримати баланс між щирістю, самоіронією й видовищем: тут і великі сцени, і дотепні шпильки в бік техномагнатів, і вдумлива робота з міфом. Девід Коренсвет і Рейчел Броснаген діють як сильний дует, а Ніколас Голт додає енергії касту. Один із найприємніших блокбастерних сюрпризів року.
Зберігайте цю добірку й обирайте за настроєм: хочете тривожного готичного вечора — «Носферату»; потребуєте великої історії — «Бруталіст»; шукаєте чесної розмови — «Справжній біль» або «Реал»; для натхнення підійдуть «Nice Ladies» і «Такі дрібниці»; якщо тягне на іронію — «Фінікійська схема»; для адреналіну й видовищності — «F1»; а за великим кіноатракціоном — «Супермен».
Юлія Шепілова
