Редакція KamPress не несе відповідальності за повну достовірність викладених фактів. Ця публікація не є офіційним журналістським розслідуванням — це особиста думка одного з мешканців Кам’янського, заснована на інформації з відкритих джерел і його приватних спостереженнях.
На лівому березі Кам’янського склався парадоксальний конфлікт інтересів. Мешканці радіють, коли в каналі багато води — хочуть купатися й засмагати на піску просто біля дому, ловити рибу, відпочивати в облаштованих зонах під сонцезахисними грибками. А от гідротехніки й будівельники навпаки — чим менше води в каналі, тим їм спокійніше на душі: менший ризик підтоплення житлових масивів ґрунтовими водами.
Також б’ють на сполох активісти природоохоронних організацій. Минулого тижня в місцевих соцмережах з’явилася публікація під назвою «Дренажна система Кам’янського — відновлюємо чи знищуємо?». Автор, Євген Колішевський, співзасновник та учасник громадської екологічної організації «Голос Природи», висловив занепокоєння технічними роботами, що розпочалися в травні на лівобережному дренажному каналі, навпроти 11-го мікрорайону. За його словами, виконавці за допомогою будівельної техніки (екскаватор, трактор, вантажний транспорт) розчистили русло каналу від мулу, а прибережну зону — від зелених насаджень (дерева, кущі, трава, очерет).
«На думку громадської організації «Голос Природи», роботи, що виконуються на дренажному каналі, не повинні завдавати екологічних збитків навколишньому середовищу, знижувати ефективність відведення ґрунтових вод», — пише Євген. — Будь-які технічні роботи на дренажному каналі обов’язково повинні узгоджуватися з балансоутримувачем та виконавчими органами місцевої влади (міським департаментом екології та природних ресурсів).
Автор акцентує увагу на тому, що попри любов мешканців Лівобережжя до відпочинку на каналі, його основною функцією є відведення ґрунтових вод, а не створення рекреаційних зон. Упродовж останніх десятиліть стан дренажного каналу викликає тривогу в фахівців, екологів, садівників та громадських активістів. Після створення ГЕС уздовж Дніпровського водосховища була збудована довга мережа дренажних каналів для забезпечення відведення ґрунтових вод і зниження ризиків підтоплень. Лівобережні канали інтегровані в річку Дніпро, тому багато видів риб, зокрема червонокнижних, заходять у них навесні на нерест. Крім того, на берегах каналів рідкісні перелітні птахи виводять потомство. Усі ці чинники потрібно враховувати під час планування технічного обслуговування лівобережної дренажної системи.
Причини погіршення роботи дренажної системи в Кам’янському, на думку Євгена Колішевського, полягають у тому, що після неефективної реформи державного сектору дренажні системи в Україні почали обслуговувати не профільні підприємства, а комерційні структури. Практика показала: попри конкурсні умови, роботи виконуються неякісно. У результаті головний лівобережний дренажний канал почав міліти та заростати, а деякі допоміжні канали взагалі зникли. Зниження ефективності відведення ґрунтових вод зрештою призвело до підтоплень дач і приватного сектору. Актуальність проблеми залежить від сезону, кількості опадів і режиму роботи водосховища. Найбільше підтоплень — навесні, під час паводків.
«На думку ГО «Голос Природи», всі роботи з технічного обслуговування дренажної системи міста потрібно планувати у межах виконання міської екологічної програми. Своєчасне узгодження з громадськістю змісту програми та умов виконання проектних робіт допомогло б уникнути багатьох неприємних факторів.
Фото: unsplash.com
Приємно, що в Кам’янському є люди та організації, які думають про майбутнє міста й піднімають гострі питання публічно, але незрозуміло, чому цього разу було обрано не найефективніший метод.
Євгену Колішевському, досвідченому природоохоронцю, як нікому відомо: публікації — це лише інформаційний шум. Для досягнення практичного результату існує чіткий алгоритм дій, маловідомий пересічним громадянам, але добре відпрацьований екоактивістами. Система офіційних органів, що контролюють дотримання законодавства у сфері водних об’єктів, працює за комічним кривим принципом: «нєту тєла — нєту дєла». А щоб це тіло «знайти» — потрібно написати заяву за чітко визначеною формою у відповідні компетентні інстанції.
У випадку з технічними роботами на лівобережному каналі треба було починати з дзвінка на 102 і складання протоколу огляду. Потім — заява до профільного органу з проханням провести перевірку. І, до речі, для більш оперативнішої реакції фахівці радять звертатися не до Департаменту екології, а до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська і Кіровоградська області). Саме ця інспекція має розширені повноваження і може накладати штрафи за порушення в екологічній сфері.
Чи є офіційна заява від «Голосу Природи», нам невідомо. Якщо є — подвійна повага. Якщо ні… як кажуть сучасні підлітки: «такоє».
До речі, редакція KamPress ще 9 червня торкалася цієї теми у своїй публікації й навіть надіслала запит до Департаменту екології та природних ресурсів Кам’янського. Тоді з’ясувалося, що тендер на 3 мільйони стосується не лівобережного каналу (журналісти помилилися і публічно вибачились), а меліосистеми правого берега. За словами представників департаменту, на лівому березі підпорядкованих їм робіт не проводиться.
Хто саме проводить роботи в районі 11-го мікрорайону — поки невідомо. Можливо, це інша організація в межах іншої програми. А можливо — чиясь самовільна ініціатива без жодних погоджень.
Користувачі соцмереж висловили два основні припущення:
У будь-якому випадку, обом варто поспівчувати заздалегідь.
У першому — ініціатор сам собі викопав яму: політичні конкуренти можуть використати це проти нього, особливо якщо виявиться порушення багатьох статей Водного кодексу. В такому разі мова піде вже не про адміністративну, а про кримінальну відповідальність.
У другому — шкода людину. Навіть не підозрює, з якими проблемами може зіткнутись за несанкціоноване втручання в комунальну власність.
У Департаменті екології та природних ресурсів Кам’янського розповіли про проєкт розчистки проблемних ділянок каналу в межах лівого берега, підготовлений у 2021 році. Проєкт не пройшов слухання й був відкладений через війну. Вартість тоді оцінювали в 42 мільйони гривень. Сьогодні потрібно все перераховувати й оновлювати обстеження.
До переліку не увійшли роботи з ремонту/відновлення гідротехнічних споруд, що забезпечують вільну протоку води з Голубого озера у бік скидання до Дніпра, проте проект має багато інших корисних завдань, у тому числі укріплення берегів у районі «п’яної дороги».
Як припускають деякі фахівці та жителі міста, вільний відтік води з Голубого озера, що раніше забезпечувало йому природну циркуляцію, було порушено під час будівництва автомобільного мостового переходу. Саме цим питанням ніхто, як мені відомо, не займався. Для отримання точних та грамотних відповідей потрібні вагомі фінансові витрати для серйозних досліджень та підготовки правильних технічних рішень.
І ще, на запитання: коли нарешті до кінця приведуть до ладу автомобільний з’їзд на мостовому переході у бік лівого берега? – теж немає однозначної відповіді. Спочатку плекали мрію закінчити магістраль і таки запустити швидкісний трамвай на лівий берег. Потім, коли його остаточно поховали, зрозуміли, що покласти тут асфальт – найдешевше з переліку необхідних робіт. Там сконцентровано таку кількість комунікацій, що їх послідовного впорядкування та нової прокладки міський бюджет не подужає, це рівень області, а то й держави.
А тепер — повернемося до наших каналів.
За часів СРСР, кажуть старожили-будівельники, були грандіозні плани щодо забудови Лівобережжя. Планували звести нові мікрорайони й оточити їх мережею каналів — як у Венеції. Але не встигли. Спочатку завадив економічний спад, потім — розпад Союзу.
Природоохоронці мають рацію: можливо система каналів трохи занепала через нерегулярне й неякісне обслуговування. Але фахівці з водних ресурсів наголошують: канал хоч і не в ідеальному стані, але функціонує, і в разі надзвичайної ситуації здатен виконати своє головне завдання.
Та екоактивісти мають рацію лише частково. Канал змілів в результаті зниження рівня підземної води.
Екологи й гідроспеціалісти давно б’ють на сполох: в Україні швидко падає рівень ґрунтових вод.
Серед основних причин:
За даними експертів, за останні 20 років в Україні зникло близько 10 000 малих річок, а рівень ґрунтових вод у Кам’янському районі впав щонайменше на 2,5 метра. Якщо збережеться курс на збільшення посівних площ, країна ризикує взагалі втратити свої річки.
Вставка для загального розуміння ситуації
Мало хто в нашому місті має в голові повноцінну картину і повністю розуміє схему взаємодії абсолютно всіх водних об’єктів Кам’янського та його околиць між собою. Навіть у спеціалізованих організаціях. Тематичний зріз настільки об’ємний, що лише для приблизного структурування й усвідомлення складності необхідно зануритися в основи великої кількості наук або хоча б прослухати кілька вступних курсів з геології, географії, гідрології, фізики, хімії, біології, ґрунтознавства та деяких інших.
Побудувавши каскад гребель на Дніпрі, людина взялася вручну регулювати надскладну гідросистему регіону. А це мільйони тонн і кубометрів води, на хвилиночку. Це не тільки величезне водосховище з судноплавним фарватером і тисячами заток, у які впадають малі річки, — це система основного русла і рукавів Дніпра нижче греблі в густонаселеному місті, над яким нависла вся маса води водосховища. Це джерела й потічки, це ґрунтові води та дренажні комунікації, що рятують від підтоплення. Це ливневі системи й каналізація, які акумулюють скиди побутових вод і відводять дощову й талу воду від будівель.
Частково людині це вдалося. Були прокладені тисячі кілометрів великих і малих допоміжних каналів, збудовано масу мостових переходів, шляхопроводів, трубопроводів відкритого і підземного типу, свердловин, відстійників, станцій фільтрації й перекачування, накопичувальних резервуарів та інших гідротехнічних комунікацій для природного перетоку або примусового транспортування води.
Вдалося частково й ненадовго. Якийсь час усе врівноважувалося й працювало. Наче. Але приблизно через пів століття експлуатації гребель почалися проблеми з якістю та кількістю води. І річкової, і ґрунтової. Природа відреагувала обуренням. То вода цвіте, то річки міліють, то ще якась неприємність. Частково це сталося через макропричини, на які місцеві спеціалісти не можуть вплинути — зміна клімату, ерозія ґрунтів та інші глобальні процеси, про які вже згадано вище. Але друга головна причина — нерозумне втручання людини в єдину гідросистему району, міста, області, країни і, зрештою, планети.
А це, своєю чергою, теж має дві основні причини:
Вишенька на торті
Чому не вдалося зробити з цієї теми класичний журналістський матеріал з офіційною статистикою, картами меліосистеми та підтвердженими фактами?
Як уже писалося вище — усе, що в Україні стосується водних об’єктів і їх фінансування, — це гігантський клубок інтересів, де обертаються величезні гроші. Із представниками ЗМІ відверто не хочуть говорити. Яку нитку не потягни журналіст — кінець обов’язково приведе до несподіваних висновків.
Почне, не дай Боже, ставити питання про режим роботи каскаду й стан гребель — одразу з’являться підозри у «кого треба», адже це стратегічні об’єкти.
Почне міркувати про вплив сільського господарства — отримає опір аграрного або іншого олігархічного лобі.
Із чиновниками держструктур ще складніше. Вони — частина системи. А система не має таких якостей, як самокритика чи схильність до самопокарання. Система себе захищає. Вона тобі сама свої недоліки не розповість. Рий. А нариєш — доведи.
Одне слово — клопітка, складна й небезпечна це справа. На кожному кроці можна ненароком наступити комусь впливовому на бізнес-інтерес. Тому — лише особисті роздуми, чутки та припущення.
Будь-які збіги та аналогії вважати випадковими.
Валентин Корж
Довідка: офіційні органи, які регулюють водні об’єкти України
