Фото: freepik.com
На Дніпропетровщині екстрена медична допомога щодня працює на межі людських можливостей. У мирні часи цей фронт часто лишається непоміченим. У час війни — це одна з найгарячіших ліній оборони.
За даними директора Дніпропетровського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Радія Шевченко, за тиждень з 16 по 22 червня диспетчери «екстренки» прийняли понад 15 тисяч дзвінків. У середньому — більше 2000 на добу. Оформлено 8983 заявки, здійснено 8531 виїзд, під час яких медики надали допомогу 7879 пацієнтам. Але за сухою статистикою — живі історії боротьби, страху, порятунку й сили.
Серед врятованих — 685 дітей, зокрема 61 немовля віком до року. 256 пацієнтів звернулися з підозрою на інсульт, ще 62 — мали гострий інфаркт. 91 людина постраждала в ДТП, ще 281 — мали симптоми ГРВІ. Медики виїжджали й на пожежі (31 раз), і на ножові поранення (6 випадків). Це — будні в умовах війни, коли виклик може надійти будь-якої хвилини, а небезпека — бути зовсім поруч.
Особливої уваги заслуговують найскладніші реанімації. У Дніпрі та Самарі вдалося повернути до життя двох чоловіків із тромбоемболією легеневої артерії. Ідентичні випадки, однаково критичні, і в обох — перемога медицини над смертю. У професійному середовищі це називають «законом парних випадків», коли схожі історії дивним чином трапляються майже водночас.
А ще — війна. 9 цивільних отримали допомогу після обстрілів у Нікополі та Нікопольському районі. Це не просто виклики — це виїзди на лінію вогню, під сирени й дрони, коли лікарі ризикуючи собою рятують тих, хто постраждав від дій ворога. Медичний фронт не менш важливий, ніж бойовий.
Поки одні тримають небо і землю, інші — тримають життя. Іноді — буквально, на власних руках. Бо кожна секунда може стати вирішальною. І щотижня ці секунди на Дніпропетровщині перетворюються на шанс. На порятунок. На надію.
Юлія Шепілова
