
Фото ілюстративне: unsplash
В Україні за десять місяців 2025 року відкрили понад 161 тисячу кримінальних проваджень щодо самовільного залишення військової частини. Це у чотири рази більше, ніж за аналогічний період минулого року. Про це свідчать дані Генеральної прокуратури, оприлюднені Опендатаботом.
Щомісяця правоохоронці реєструють приблизно 16 тисяч нових справ про СЗЧ. Для порівняння:
Попри рекордну кількість проваджень, підозру отримали лише близько 6% військових, а до суду дійшли 5% справ. Це суттєво менше, ніж у 2022 році, коли кожна п’ята справа доходила до вироку.

Стаття 407 Кримінального кодексу передбачає за СЗЧ від 5 до 10 років позбавлення волі в умовах воєнного стану. Спростити відповідальність або призначити умовний термін суди не можуть – відповідні зміни були ухвалені ще у 2022 році.
До 30 серпня 2025 року діяв спрощений механізм повернення військових, які залишили частину до 10 травня. Вони могли повернутися у резервну частину протягом 72 годин і уникнути кримінальної відповідальності. Після завершення цієї програми можливостей для повернення стало менше, а процедура – складнішою.
Пояснення причин різкого зростання кількості проваджень – складне питання, для якого бракує повних відкритих даних. Проте фахівці наголошують: контекст війни має значення.
Психолог Дмитро Пашак, коментуючи ситуацію для КамPress, зазначає, що втома стала одним із ключових чинників, які впливають на мотивацію військових:
«Люди втомилися від війни. Але військові – в мільйон разів більше. Вони живуть у цій реальності щодня».
За його словами, мотивація знижується поступово, під дією багатьох чинників:
«Четвертий рік на фронті – це виснаження не лише фізичне. На нього накладаються невиконані обіцянки, політичні скандали, відчуття несправедливості. Це не робить людину “слабкою”. Це означає, що система не підкріплює її зусилля».
Пашак наголошує, що робити прямі висновки про причини зростання СЗЧ лише на основі втоми – некоректно, але ігнорувати психологічний вимір також неправильно.
Станом на зараз офіційні дані показують лише масштаб явища – різке збільшення кількості проваджень і невелику частку справ, які завершуються вироком. Проте вони не відповідають на головне питання: чому саме це відбувається та які наслідки несуть за собою.
І хоча повноцінних досліджень поки немає, зрозуміло одне: суспільству доведеться говорити чесніше про те, як підтримати людей, які тримають фронт уже четвертий рік, щоб виснаження не ставало точкою неповернення.
Юлія Шепілова