Фото: kamenrbti
До редакції «КамPress» звернулися жителі Кам’янського, які повідомили про, на їхню думку, завищену вартість послуг у місцевому БТІ. Йдеться про архівну довідку про підтвердження права власності до 2013 року, за яку в КП «Кам’янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради потрібно заплатити 2400 гривень.
Редакція направила до підприємства журналістський запит, аби з’ясувати, якими нормативними актами затверджено тарифи, як формується вартість послуг і чи існує економічне обґрунтування цих сум. Станом на час публікації відповідь від підприємства не отримано.
На офіційному сайті КП «Кам’янське районне БТІ» зазначено, що підприємство надає шість основних видів послуг: від виготовлення технічних паспортів до оцінки нерухомості. Серед них і надання архівних довідок про підтвердження реєстрації прав власності до 2013 року, якими активно користуються мешканці під час оформлення спадщини чи угод купівлі-продажу.
Втім, конкретних тарифів на сайті немає. Там лише вказано, що:
«Кожен проєкт унікальний, тому ми визначаємо його вартість після консультації. Ціна залежить від багатьох факторів, таких як тип об’єкта, площа, терміновість, складність креслень тощо».
«З 2013 року кожне БТІ встановлює власні договірні ціни на послуги. Узгоджувати їх із державою або органами місцевого самоврядування не потрібно».
Тобто, фактично, кожне БТІ має право самостійно визначати ціну своїх послуг.
Подібна ситуація спостерігається і в інших регіонах. За даними видання «Мінфін», у столичному БТІ вартість архівних довідок зросла до 1 800 – 5 400 грн залежно від площі об’єкта та строку виготовлення.
Представники Київського БТІ пояснили подорожчання великим обсягом запитів та процесом оцифрування архівів, який потребує додаткових витрат на обладнання й персонал. При цьому черги на отримання таких документів у Києві сягають кількох тижнів.
Цей приклад свідчить про загальноукраїнську тенденцію – ціни на архівні послуги БТІ поступово зростають. Але у більшості обласних центрів тарифи публікуються відкрито – на сайтах комунальних підприємств або місцевих рад.
Після реформи 2013 року БТІ втратили функцію державної реєстрації прав власності. Тепер вони зберігають архівні документи, а офіційна реєстрація здійснюється через Державний реєстр речових прав – у ЦНАПах або через нотаріусів.
Проте, аби зареєструвати право власності в діючому реєстрі речових прав, нотаріусу або до ЦНАП необхідно надати архівну довідку БТІ, яке фактично монопольно володіє цією інформацією.
При цьому, видача архівної довідки БТІ не є державною послугою, це комерційна послуга комунального підприємства, і тому її вартість підприємство визначає самостійно.
Раніше Південно-Східне міжобласне відділення Антимонопольного комітету України проводило дослідження на ринку архівних послуг БТІ у місті Енергодар, Бердянськ і Токмак. Тоді за підсумками перевірки в окремих містах було суттєво знижено вартість довідок (у десять і більше разів) через відсутність економічного обґрунтування тарифів.
Наразі щодо Кам’янського БТІ подібне дослідження не проводилося, але ситуація з непрозорими цінами має стати предметом уваги контролюючих органів.
У своїх рішеннях АМКУ керувався монопольним становищем комунальних підприємств та відсутністю будь-якого економічного обґрунтування встановлених цими підприємствами тарифів.
Адвокат АО Дніпролекс Іван Переверзев, надаючи коментар щодо цієї ситуації, зазначив, що БТІ фактично володіють унікальним архівом за період до 2013 року. Без довідки з цього архіву нотаріус або ЦНАП не зможуть підтвердити безперервність права власності. Формально послуга є комерційною, але зміст її публічний, адже дані були зібрані й адміністровані БТІ як суб’єктом, що виконував делеговані державою повноваження.
За словами адвоката, тарифи на архівні довідки мають ґрунтуватися на реальних витратах: час пошуку, обсяг оцифрування, амортизація техніки, зарплата персоналу, розумна рентабельність. Якщо підприємство не публікує калькуляцію і не може її надати на запит, виникає ризик встановлення невиправдано високих цін. Законодавством про захист економічної конкуренції нав’язування економічно необґрунтованих тарифів суб’єктом, який займає монопольне становище на ринку, може розцінюватися як зловживання.
Позиція БТІ про те, що з 2013 року ціни є виключно договірними, не знімає вимоги до їх публічності та обґрунтованості. Підприємство оперує даними, без яких громадянин об’єктивно не може реалізувати своє право власності. Тому очікуваним мінімумом є відкритий прайс, порядок розрахунку вартості, строки виконання. Без цього плата виглядає дискреційною, а вартість 2400 грн. для простої архівної вибірки викликає сумнів у її відповідності фактичним витратам.
Наостанок Іван Переверзев додав, що держава забрала реєстраційну функцію у 2013 році, але залишила БТІ єдиним розпорядником архівів права власності. Коли доступ до такого ресурсу монополізований, справедливість ціни забезпечується не ринком, а прозорою методикою, контролем власника (в нашому випадку це Дніпропетровська обласна рада) і наглядом АМКУ. Доки цих запобіжників немає, стверджувати про економічну обґрунтованість подібних тарифів неможливо.
Отже, у ситуації, коли ціни на послуги БТІ встановлюються без державного регулювання, саме публічність стає головним механізмом контролю. Відкрите оприлюднення тарифів і економічних розрахунків могло б зняти більшість питань і продемонструвати, що ціна у 2400 грн. має належне обґрунтування.
Юлія Шепілова
