Баклани: між охороною природи та захистом рибних ресурсів
У червні 2025 року на сайті Державного агентства меліорації та рибного господарства України з’явилась примітна публікація під заголовком: «Європа шукає баланс між захистом природи і рибним господарством: баклани як виклик». Публікація передруковує ідеї та дані з офіційного звіту Генерального директорату Єврокомісії з довкілля та рибальства і наголошує: популяції великого баклана (Phalacrocorax carbo) в Європі досягли рекордних значень, і це вже сприймається не як успіх охорони природи, а як виклик для виживання рибної галузі.
«Біомаса риби, яку споживають баклани, є більшою, ніж вилови всіх категорій рибалок – промислових, аматорів та браконьєрів», — йдеться у звіті Єврокомісії.
Що ми знаємо про великого баклана?
Великий баклан — водоплавний птах із чорним оперінням з металевим зеленувато-фіолетовим відтінком. Його довжина сягає до 100 см, розмах крил — до 160 см, а вага — 2–3 кг. Птах надзвичайно ненажерливий: за оцінками рибалок, один дорослий баклан щодоби споживає до 500 грамів живої риби, а це понад 180 кг на рік. Колонія з тисячі птахів — це щороку мінус 180 тонн риби. І це не рахуючи втрат, пов’язаних з травмуванням або загибеллю мальків унаслідок полювання.
Докладніше про апетит бакланів
Окрім риб, баклани знищують і дерева, на яких облаштовують гнізда. Їхній пташиний послід багатий на азот і фосфор — у великих концентраціях він спалює крону дерев, унеможливлює природне відновлення рослинності, отруює ґрунт і воду.
«На сьогодні в Європі налічується близько 2 мільйонів особин великого баклана. Їхня чисельність стабільно зростає з 1980-х років», — зазначає Єврокомісія.
Згідно з дослідженням, теплі зими, зміни в харчовій базі, розширення захищених територій та статус охоронюваного виду призвели до того, що великі баклани перестали мігрувати — або мігрують на дуже короткі відстані. Тобто вони не є типовими перелітними птахами у сучасному європейському кліматі. Це дає їм змогу утримувати колонії цілий рік на одному місці — з усіма екологічними наслідками.
Кам’янське та Дніпропетровщина: баклани на дамбі
Проблема великого баклана вже давно не є суто європейською. Вона має цілком локальні прояви — зокрема, в Кам’янському, де на дамбі в районі Великого та Малого маяків щороку гніздиться одна з найбільших колоній в області. За спостереженнями місцевих рибалок, їх там щонайменше кілька тисяч. Масова присутність птахів призвела до значного зменшення популяцій окуня, плітки, й особливо цінної для рибного господарства щуки.
У мирний час Кам’янське практикувало регуляцію чисельності баклана шляхом цільового контролю: один раз на рік мисливців запрошували на дамбу для відстрілу частини колонії. Безкоштовно роздавали набої, збирали тушки і передавали їх на утилізацію. Проте під тиском зоозахисних організацій великий баклан був занесений до Червоної книги України, що зробило будь-яке втручання неможливим.
У результаті цього — втрата контролю над популяцією, зниження рибного біорізноманіття, а також масштабне знищення дерев на прибережних ділянках водойм.
Що пропонує Європа?
У Європейському Союзі сформовано робочу групу з напрацювання регіональних стратегій скорочення популяції баклана. Серед рекомендованих методів:
Більше того, низка країн ЄС (зокрема, Німеччина, Нідерланди та Франція) виступили з ініціативою перегляду природоохоронного статусу великого баклана. Їхня позиція чітка: вид більше не є рідкісним або зникаючим, а отже — потребує регуляції, а не захисту.
«Ми не закликаємо до знищення виду. Ми закликаємо до розумного управління чисельністю там, де баклани загрожують рибному господарству та біорізноманіттю», — підкреслюють експерти Єврокомісії.
Якою буде позиція України?
Поки що державні органи не оголошували про перегляд статусу баклана в Червоній книзі. Але вже очевидно, що ця тема потребує серйозного обговорення. Зважаючи на те, що контроль за популяцією мисливськими методами під час воєнного стану в Україні майже повністю зупинений, а природні хижаки не спроможні істотно вплинути на чисельність бакланів, ситуація лише погіршується.
Україна могла би вивчити досвід ЄС та запровадити альтернативні методи:
Для Кам’янського, з його чутливою екосистемою та тиском на місцеві водні ресурси, таке рішення вже перезріло.
Світова практика: чи це лише проблема Європи?
Популяції бакланів ростуть не тільки в Європі. Подібні проблеми зафіксовано в Японії, Південній Кореї, на південному сході США, у Канаді та Австралії. Зокрема, в Японії, де баклани традиційно використовувались у рибальстві як живі “вудки”, сьогодні їхня надлишкова чисельність уже шкодить диким популяціям риби. У США на Великих озерах бакланів теж відстрілюють, попри протест зоозахисників.
А от в Африці баклани поки не становлять значної загрози — імовірно, через природний баланс між хижаками, конкуренцію за їжу та кліматичні умови.
Чи була помилкою Червона книга? Це питання дедалі частіше постає в українському суспільстві. Безперечно, охорона природи — це важливо. Але коли один вид ставить під загрозу цілі екосистеми і рибне господарство країни, настав час для перегляду підходів. Можливо, настав час, коли в захисті потребують не тільки птахи, а й риба, ліси, водойми — і люди, для яких ці ресурси життєво важливі.
Найближчим часом редакція планує спілкування з представниками Департаменту екології Кам’янського та Держрибагентства. Про подробиці розмови проінформуємо читачів окремо.
Матеріал підготував Валентин Корж
