Фото ілюстративне: www.freepik.com
Суди відкладають розгляд справ на невизначений термін — експерти говорять про потенційні зловживання та закликають до змін у законодавстві
З початку повномасштабного вторгнення в Україні суди вже щонайменше 7 312 разів призупиняли розгляд кримінальних проваджень через мобілізацію обвинувачених. Такий правовий механізм з’явився у 2022 році після внесення змін до Кримінального процесуального кодексу, і відтоді активно використовується.
За даними аналітики, оприлюдненої Опендатабот із посиланням на пошуковик судових рішень «Бабушка», Дніпропетровська область входить до трійки лідерів за кількістю таких рішень. Тільки у 2025 році тут було призупинено 559 кримінальних справ через мобілізацію обвинувачених до лав ЗСУ.
Призупинення провадження не є автоматичним звільненням від відповідальності. Однак фактично це означає, що розгляд справи відкладається на невизначений термін. Станом на серпень 2025 року, цьогоріч вже 1 973 справи по всій країні були поставлені «на паузу» — майже стільки ж, як за весь 2023 рік. Рекордним залишається 2024 рік, коли призупинили 2 406 справ.
Правозахисники звертають увагу на ризики, які породжує така ситуація. За відсутності чітких обмежень на застосування цього механізму, він може використовуватись у сумнівних цілях — зокрема, для уникнення покарання у справах, де обвинувачені мають вплив або ресурси.
Згідно з аналізом, найбільше кримінальних проваджень, призупинених через мобілізацію, зафіксовано в Київській області — 617 справ. На другому місці — Львівська область (582 справи). Третє місце посідає Дніпропетровська — з показником у 559 справ.
Попри те, що йдеться лише про частину загального масиву кримінальних справ, тенденція зростання призупинених проваджень є сталою. У 2022 році таких було лише 858, але щороку ця цифра збільшується.
Анатолій Пономарьов, адвокат АО Дніпролекс, коментує ситуацію так:
«Формально, мобілізація не є підставою для уникнення відповідальності. Але на практиці ми бачимо ситуації, коли справи відкладаються на роки. Якщо людина дійсно перебуває на фронті — це зрозуміло й логічно. Проте нерідко йдеться про службу в тилу або навіть про перехід у резерв після короткого періоду служби. За цей час докази можуть зникнути, свідки — змінити покази або виїхати. І найгірше — потерпілі втрачають будь-яку віру в правосуддя. У мене є клієнт, справа якого тягнеться ще з 2022 року, і він жодного разу не зміг домогтися допиту обвинуваченого саме через статус мобілізованого. Це породжує серйозну кризу довіри до судової системи».
Адвокат додає, що механізм призупинення провадження потребує термінового доопрацювання, аби запобігти зловживанням і зберегти принципи змагальності та невідворотності покарання.
Саме для усунення таких ризиків у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт №13284. Він передбачає зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, які дозволять продовжувати досудове розслідування та судовий розгляд справ за окремими категоріями злочинів навіть у разі мобілізації обвинуваченого.
Проєкт закону пропонує чітко визначити, коли можна призупиняти провадження. Це має бути лише у випадках безпосередньої участі в бойових діях, підтвердженої відповідним наказом командира військової частини. Якщо ж підозрюваний служить у тилу або займає адміністративну посаду — провадження не має призупинятись автоматично.
Крім того, законопроєкт вводить можливість оскарження рішення суду про призупинення провадження — що раніше було майже неможливо.
Ситуація, що склалася, змушує балансувати між двома важливими інтересами. З одного боку — право обвинуваченого на захист, особливо в умовах війни. З іншого — право потерпілих на справедливий і своєчасний розгляд справи.
Тетяна Поповська, старша юристка компанії Asters, наголошує:
«Наразі, вочевидь, не вистачає механізму, який допоможе оскаржити зупинення провадження та поновити розгляд у випадках, коли суд чи сторона зловживають своїм правом. Звісно, мобілізація не має ставати обставиною, яка нівелює фундаментальні засади кримінального процесу, зокрема, реалізацію принципу доступу до правосуддя, змагальності та невідворотності покарання. Але при цьому необхідно подумати й про людину, яка, ризикуючи своїм життям, бажає, щонайменше відбілити свою репутацію, та не має змоги захистити себе у суді, перебуваючи на війні».
Отже, поки законопроєкт перебуває на розгляді, проблема залишається відкритою. Якщо тенденція зростання кількості таких справ збережеться, до кінця 2025 року кількість призупинених проваджень може перевищити показник 2024 року.
Для Дніпропетровської області, яка є важливим регіоном як у військовому, так і в правовому сенсі, це питання набуває особливої актуальності. Від того, наскільки оперативно й зважено будуть ухвалені необхідні законодавчі зміни, залежить не лише ефективність правосуддя, а й довіра до нього з боку суспільства.
Юлія Шепілова
