Фото ілюстративне: thepage
У соціальних мережах і медіа шириться тривожна новина: нібито в українців «можуть примусово забирати квартири за борги без суду», після прийняття законопроєкту № 14005, який готується до другого читання у Верховній Раді. Але текст документу не передбачає жодної можливості вилучення житла без рішення суду. Його мета – зробити виконання судових рішень більш ефективним і цифровізованим.
Законопроєкт № 14005 має офіційну назву «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення виконавчого провадження через цифровізацію». Його авторами є група народних депутатів, серед яких Андрій Мотовиловець. Документ прийнято за основу 4 листопада 2025 року, зараз він готується до другого читання.
У пояснювальній записці вказано, що метою є
«забезпечення виконання судових рішень і рішень інших органів шляхом цифровізації деяких етапів виконавчого провадження, оптимізації його стадій та строків вчинення виконавчих дій».
Простіше кажучи, законопроєкт не вводить нових покарань, а лише модернізує роботу виконавчої служби, щоб уникнути зволікань і ручних рішень.
Законопроєкт пропонує внести зміни до понад десяти законів, зокрема до «Про виконавче провадження», «Про нотаріат», «Про банки і банківську діяльність», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Серед ключових нововведень:
Таким чином, йдеться не про нові санкції, а про автоматизацію вже існуючого процесу, який і сьогодні діє після рішення суду.
Саме ця тема стала джерелом найбільших маніпуляцій. У соцмережах масово поширюють твердження, що після ухвалення законопроєкту нібито в українців зможуть примусово забирати квартири за борги, зокрема за комунальні послуги. Це не відповідає дійсності.
По-перше, жоден закон не дозволяє забрати житло без рішення суду. Процедура примусового стягнення майна визначена Законом України «Про виконавче провадження» і діє лише після того, як суд ухвалить рішення про стягнення боргу. Законопроєкт № 14005 цього принципу не змінює.
По-друге, у законі вже давно існує соціальний запобіжник. У статті 48 зазначено:
«Якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника не здійснюється».
Це правило зберігається й після ухвалення нового закону. Воно означає, що єдине житло захищене, якщо борг не перевищує поріг у 20 мінімальних зарплат.
Станом на кінець 2025 року мінімальна зарплата становить 8 000 грн, отже 20 МЗП = 160 000 грн.
Отже, якщо борг менший за цю суму – квартиру не можуть продати чи забрати, навіть маючи рішення суду.
Якщо борг перевищує 160 000 грн, звернення стягнення можливе лише після судового рішення і лише тоді, коли немає іншого майна чи коштів, з яких можна погасити заборгованість.
Таким чином, твердження про «примусове вилучення житла» є маніпуляцією. Законопроєкт не розширює повноваження виконавців, а лише робить процес виконання судових рішень більш цифровим і прозорим.
У документі підкреслюється, що невиконання судових рішень є системною проблемою, яка підриває довіру до правосуддя:
«Внаслідок невиконання чи тривалого виконання таких рішень не досягається кінцева мета правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав».
Саме тому Рада Європи рекомендувала Україні модернізувати виконавче провадження, зробивши його швидшим і прозорішим. Ініціатива № 14005 є частиною цього процесу.
Законопроєкт не змінює базовий принцип: жодне майно не може бути примусово вилучене без рішення суду.
Навіть у випадках, коли борг перевищує 160 000 грн, виконавець може звернути стягнення лише в межах виконавчого провадження після того, як суд визнає заборгованість.
Більше того, закон забороняє торкатися коштів чи майна, на які накладено соціальні гарантії – пенсій, соціальних допомог або спеціальних рахунків, призначених для їх отримання.
Тож, попри хвилю фейкових заголовків у соцмережах, жодних норм про “відбір квартир за комунальні борги” у законопроєкті № 14005 немає.
Документ не створює нових ризиків для власників житла, а навпаки – систематизує та цифровізує чинні правила, додаючи прозорість і швидкість до виконання судових рішень.
Юлія Шепілова
