Поки суди Кам’янського поповнюються кадрами за рахунок релокованих суддів із зони бойових дій, сусідній Криничанський район опинився на межі судового колапсу. Після звільнення колег суддя Вікторія Лісняк залишилася єдиною, хто має забезпечувати правосуддя для всього району. Навантаження в 26 засідань на день та сотні справ у черзі – це реальність, яка ставить під загрозу конституційні права громадян.
Проблема кадрового дефіциту в Криничанському районному суді загострилася після звільнення Валентини Берелет. Суддя, яка присвятила професії близько 20 років, нещодавно пішла у відставку.
Валентина Володимирівна пройшла шлях від секретаря судових засідань Індустріального районного суду (з 1978 року) до керівних посад в управлінні юстиції та судовій адміністрації Дніпропетровської області. У 2006 році вона розпочала кар’єру судді в Криничках, а у 2011-му була обрана на посаду безстроково. Раніше суд також залишив суддя Цаберябий, що фактично позбавило установу двох третин професійного складу.
Сьогодні за граничної чисельності у три штатні одиниці в суді працює лише одна суддя – Вікторія Лісняк.
Вікторія Володимирівна має солідний послужний список: випускниця Харківської юридичної академії ім. Я. Мудрого, вона працювала державним виконавцем, нотаріусом та очолювала районне управління юстиції. З 2004 року вона здійснює правосуддя в Криничанському суді, а у 2009-му була обрана Верховною Радою безстроково.
Однак професійний досвід не може скасувати закони фізики та часу. За даними порталу «Судова влада України», щодня судді призначають до 26 слухань. Це означає, що на розгляд однієї справи, включаючи вивчення матеріалів та написання рішення, залишається лічена кількість хвилин.
Лише за перші три місяці поточного року (станом на 1 квітня) до суду надійшло понад 700 нових заяв від громадян та організацій.
Окрім нових надходжень, на Вікторію Лісняк лягає тягар справ, що залишилися від суддів, які звільнилися. Окрім фізичного виснаження, існує процесуальний тупик: одна суддя не має права розглядати колегіальні справи (зокрема, тяжкі злочини). Це фактично паралізує частину кримінального судочинства в районі.
На тлі кризи в Криничках ситуація в судах Кам’янського виглядає значно стабільнішою. Це стало можливим завдяки дислокації релокованих суддів із Донецької області (зокрема з Покровська) та інших територій, де ведуться бойові дії.
Через воєнний стан доступ до розділу «Судді» на офіційному порталі обмежено задля безпеки. Проте аналіз розкладу найближчих засідань дозволяє зрозуміти кадрову ситуацію:
Хоча місто має велике навантаження, виникає питання системних пріоритетів. Чому великі центри «укомплектовують» штати, тоді як районні суди залишаються на межі колапсу?
Ситуація, коли в районі залишається одна суддя, є критичною. Якщо Вікторія Лісняк захворіє або піде у відпустку, правосуддя в Криничках, імовірно, зупиниться повністю.
У такому разі справи передаватимуть до інших районів. Для мешканців селища та навколишніх сіл це означатиме додаткові витрати на дорогу та час.
Тож Криничанський кейс є яскравою ілюстрацією кадрової проблеми в українській судовій системі. Коли право на справедливий суд залежить від витривалості однієї людини, це перестає бути лише внутрішньою проблемою суду – це стає проблемою національної безпеки та соціальної справедливості.
Юлія Шепілова
Фото: Іван Переверзев, kn.dp.court.gov.ua
