Рибалки Кам’янського спостерігають дивне явище — «непристойно» чисту воду в річці, що абсолютно нехарактерно для спекотного літа. Місцеві вже давно звикли, що до кінця червня вода починає «цвісти», і Дніпро вкривається шаром зелені. Особливо цю проблему відчувають з підвітряного боку — зелений осад приносить вітром і викидає на берег суцільною стіною. Ні в воду нормально зайти, ні потім відмитися.
Втім, однозначно стверджувати, що вода чиста, — не можна. Для цього треба проводити пробні забори та лабораторні хіманалізи. Однак візуально вода кришталево прозора — таку картину не завжди й узимку побачиш, коли мікроорганізмів менше. Контроль якості води (як і повітря) в Кам’янському, якщо й здійснюється, то народові про це не доповідають — у публічному доступі цієї інформації не знайти. І це не через війну — так було завжди. Ситуація з екологією й відсутністю її контролю — «чорна» візитна картка нашого міста.
То чому вода не зелена цього року при температурах за +30? Це, звісно, тішить пляжників і рибалок, але невідомість завжди насторожує. Що змінилося? Змінився склад води? Чому? Хто дасть відповідь?
Курйозність ситуації полягає в тому, що ще на початку червня чимало екологічних департаментів України бадьоро відрапортували, що, мовляв, Дніпро катастрофічно обмілів і «зацвів» у сезоні 2025 раніше звичайного, а безліч ЗМІ, не перевіряючи фактів і не намагаючись уникнути в суть проблеми, тупо рознесли цю інформацію на своїх хвостах. Караул! Рятуйте! Ця тематика стала звичною і на ній регулярно спекулюють. Так і кортить їм дорікнути, як дорікають регулярно помиляючимся синоптикам: «Ну ви б хоч голову у вікно висунули!»
Рибалки звикли, що на їхні принципово гострі питання влада не відповідає, тому роблять висновки самотужки.
«Не варто вірити фантастичним чуткам, що, мовляв, у Дніпро потрапило щось стороннє, що стерилізувало воду й зупинило або уповільнило процес цвітіння та бурхливого розмноження водоростей, — ділиться з КамPress рибалка з великим стажем Олег Нестеренко. — Думаю, це результат посилення течії. Рівень води, так, низький, хоч і не критичний, бувало й гірше, але течія вдвічі сильніша, ніж була раніше. На Зеленому острові я в попередні роки використовував годівницю вагою до 70 грамів, а зараз і 140 буває мало».
Найімовірніше, впевнений Олег, причини техногенного характеру. Відсутність Каховської ГЕС і проблеми після прильотів по Запорізькій, вочевидь, не залишили гідроенергетикам вибору — вони змушені скидати воду «сквозняком», звідси й стрімка течія. Швидкість течії, своєю чергою, уповільнює розвиток бактерій і підвищує рівень кисню у воді. Прямий тому доказ — відсутність заморів риби на руслах Дніпра в нинішню спеку.
Його точка зору не поодинока — більшість рибалок Кам’янського вважає так само, але все ж таки хотілося б почути думку фахівців.
Щодо риболовлі
До другої половини тижня де-не-де почало покльовувати. Є звіти про хороші улови карася й іноді ляща. Із Зелёного острова, Міського пляжу та Демосу. Денної активності риба не проявляла, а от уночі можна було сподіватися на відносно пристойний кльов.
Однак до фіналу минулих вихідних, коли команда представників КамPress вирушила з ночівлею на старий пляж (за синім містком), ситуація відкотилася на старі позиції. Вдень клювали лише всеїдні бички — на будь-якій дистанції. На заході сонця — невеликий сплеск, хвилин на 40, можна було встигнути вихопити з п’яток карасів, а потім — повна тиша до світанку. Із першими променями знову бичок. Видно, риба спочатку пішла вболівати за Усика, а потім — набиратися сил для святкування Дня металурга. Рибалкам довелося перекваліфікуватися в «суміжну професію» звичайних туристів і пляжників-м’ясоїдів. Засмагали, обживали нові намети, тестували спорядження, провели міні-суботник зі збирання сміття. Гарне місце, але є кілька мінусів: далеко речі тягати і неприємний сморід гніючих ракушок.
У неділю вранці, коли ми вже остаточно втратили надію впіймати щось окрім бичків, стався курйоз. Прийшов серйозний чолов’яга. З вигляду — заряджений профі. Зробив аж три ходки до містка й назад. Притягнув із собою стійку, купу дорогої спортивної екіпіровки та мільйон видів насадок і прикормок. Ми напружилися — а раптом він зараз почне ловити лящів і коропів та доведе, що ми відверті лохи?
Уперся профі на всі 5 годин. Заніс стійку у воду, маркував дно й дистанції, чаклував із кормом та наживками, змінював довжину повідців, темпував. Жодної хвилини не відволікався. У підсумку впіймав дві маленькі пліточки й кілька верховодок. Ми з полегшенням зітхнули. Не лохи. А якщо й лохи — то не ми одні. Пробачте нас, наполегливий колего, ми не бажали вам невдачі — ми просто боялися заробити комплекс неповноцінності!
Ні хвоста, ні луски!
Валентин Корж для КамPress
