Зображення: www.data.in.ua
Рік, що минає, став рекордним за кількістю закритих державою даних. Вперше від початку повномасштабної війни залізна завіса опустилася одразу на низку важливих наборів: від інформації про нерухомість до даних компаній військово-промислового комплексу (ВПК) та навіть статистики Генпрокуратури. Та чи дійсно це сприяє національній безпеці?
Вторгнення РФ змусило Україну за один день відмовитися від частини практик прозорості, якими користувалася ще до війни. У перші дні держави закрили низку реєстрів, аби захистити інформацію від ворога.
Згодом деякі державні органи почали повертати дані у відкритий доступ. Проте рейтинг відкритості даних в Україні наразі коливається на рівні 44%, і 2025 рік ризикує ще більше знизити цей показник. Закриття даних відбувається навіть там, де немає законних підстав, і обґрунтовується переважно національною безпекою.
«Закриття інформації, яка роками перебувала у відкритому доступі, не досягає заявленої мети — підтримання нацбезпеки. Ці дані вже збережені, скопійовані та проаналізовані у публічному просторі. Їхнє зникнення створює лише хибне відчуття захищеності, тоді як прозорість і довіра до держави знижуються. Механічне закручування гайок у сфері відкритих даних не усуває реальних безпекових ризиків. Натомість воно послаблює аналітичні спроможності держави та суспільства, зменшує прозорість і потенційно створює нові загрози», — коментує Олексій Іванкін, засновник Опендатабота.
Закриття інформації про компанії військово-промислового комплексу відбулося фрагментарно. Інформацію прибирають лише з платформ відкритих даних на кшталт Опендатаботу, якщо сам бізнес звертається до Міністерства оборони.
«Фактично віднині бізнес сам визначає, які саме відомості про нього мають зникнути й де саме», — пояснює законодавча постанова №1257 Кабінету Міністрів України (жовтень 2025).
Наслідки: у реєстрах інформація залишається доступною, а громадський контроль ускладнений.
Посадовці можуть прибрати свої декларації з публічного доступу. Це стосується керівників та заступників державних органів, органів місцевого самоврядування, а також посадовців військових, правоохоронних та спеціальних органів щодо підпорядкованих їм суб’єктів декларування.
Як повідомили у НАЗК, агенція не веде облік кількості декларацій, які були приховані, тому неможливо підрахувати, хто саме скористався цим правом.
Експерти зазначають: раніше саме журналісти та громадськість знаходили порушення у деклараціях, ініціюючи розгляд ситуацій. Закриття цих даних знижує прозорість і контроль.
Згідно із законом №4576-IX (серпень 2025), держава обмежила доступ до даних про об’єкти нерухомості: як бізнесу, так і громадян, пов’язаних із бізнесом. Особливо постраждали земельні ділянки — тепер у відкритих джерелах неможливо побачити кадастрові номери.
На практиці це ускладнює перевірку угод із землею, підвищує ризики для бізнесу і знижує можливості громадського контролю.
Щомісяця Генеральна прокуратура України раніше публікувала дані про нові кримінальні провадження, зокрема щодо дезертирства та стану ЗСУ. У відкритому доступі ця інформація допомагала захиститися від маніпуляцій та російської пропаганди, як у випадку з недостовірними даними The Financial Times у грудні 2024 року.
Проте у грудні 2025 року ГПУ перестало публікувати ці дані, аргументуючи рішення державною таємницею, без відповідних нормативно-правових актів.
Отже, закриття відкритих даних державою у 2025 році має неоднозначний ефект:
Як підкреслюють експерти, державна таємниця — не панацея. Відсутність даних може створювати лише ілюзію безпеки, тоді як реальні ризики залишаються.
Юлія Шепілова
