Восени 2024 року Покровський міськрайонний суд Донецької області було евакуйовано через активні бойові дії. Разом із працівниками суду з міста вивезли й незавершені судові справи — їх передали на розгляд до Заводського районного суду Кам’янського.
Серед них нещодавно було розглянуто щонайменше сім цивільних справ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які надавало Акціонерне товариство «Українська залізниця» мешканцям Покровська. У січні 2026 року Кам’янський суд ухвалив заочні рішення в усіх цих провадженнях на користь позивача.
У всіх семи справах позови подавала «Укрзалізниця» в особі своїх структурних підрозділів, які надавали послуги теплопостачання житловим будинкам у Покровську. Відповідачами стали фізичні особи — мешканці квартир, зареєстрованих за покровськими адресами.
Справи слухалися у порядку спрощеного позовного провадження. В усіх випадках суд зазначає: сторони були належним чином повідомлені, однак відповідачі в судові засідання не з’явилися і відзиви не подали.
За матеріалами семи справ, які розглянув Заводський районний суд Кам’янського, суми заборгованості коливалися від 10 772 грн до 28 711 грн, залежно від періоду нарахування та кількості зареєстрованих у житлі осіб. Окрім основного боргу, з відповідачів стягували також судовий збір — понад 3 тисячі гривень у кожній справі.
Заборгованість за послуги теплопостачання формувалася не під час активних бойових дій, а протягом кількох років. У більшості випадків нарахування здійснювалися з 1 жовтня 2021 року. Водночас суди окремо фіксують, що останнє нарахування вартості послуг відбулося у березні 2024 року, після чого платежі припинилися.
Саме ці періоди — довоєнні, перехідні та початок повномасштабної війни — стали підставою для висновку суду про наявність заборгованості, яку підлягає стягненню в судовому порядку
У всіх випадках суд ухвалив рішення про повне задоволення позовних вимог та стягнення коштів на користь «Укрзалізниці».
І тут виникає головний моральний і правовий парадокс. Значна частина житлової забудови Покровська зазнала серйозних руйнувань. Ймовірність того, що будинки, за адресами яких нараховувалися борги, збереглися фізично, сьогодні є вкрай низькою.
Проте суд виходить не з фактичного стану будівель, а з юридичних фактів: реєстрації, періоду нарахування, відсутності доказів ненадання послуг.
Ці сім рішень Заводського районного суду Кам’янського — це юридичний ребус епохи великої війни: що робити, коли борг беззаперечний, а об’єкта, ймовірно, вже не існує?
Суд відповів на це питання прецедентно просто: є борг — є компенсація.
Юлія Шепілова
