Фото: www.freepik.com
З 25 липня 2025 року Укрзалізниця розширює перелік поїздів із жіночими купе. До нього додаються три нові маршрути: №38/37 Київ — Запоріжжя, №98/97 Ковель — Київ та №22/21 Львів — Харків. Один з них, а саме №38/37 Київ — Запоріжжя, проходить і через Кам’янське, тож містянки зможуть скористатися новою послугою вже найближчим часом.
На найближчі дати купе з позначкою «Жіноче» коштує від 616 до 729 грн, але квитків — обмаль. Альтернатива — швидший Інтерсіті, який також зупиняється в місті, — наразі доступніший за ціною.
Як пояснює Укрзалізниця, жіноче купе — це простір лише для жінок і дітей до 6 років. Квитки на такі місця продаються виключно через мобільний застосунок і чітко маркуються. Посадка в такі купе дозволена лише жінкам. За ціною квитки не відрізняються від звичайних, а придбати можна не більше 4 місць в одному замовленні.
Жіночі купе в Україні з’явилися ще влітку 2023 року як пілотний проєкт — спочатку на 4 маршрутах. Тепер послуга працює в 15 поїздах, зокрема на маршрутах, які вже курсують через Кам’янське:
Окремі вагони для жінок — явище не нове. Їх вперше запровадили в Британії ще в XIX столітті, хоча спершу це було радше відображенням патріархального суспільного ладу, ніж справжньої турботи про безпеку. І хоча сьогодні такі купе з’являються як відповідь на загрози сексуалізованого насильства в громадському транспорті, далеко не всі вважають їх ефективним рішенням.
У Німеччині та Чехії жінки сприймають жіночі купе радше як тимчасовий захід — поки правоохоронна система та інфраструктура не забезпечують належного рівня безпеки. У Бразилії та Китаї чоловіки часто порушують правила, сідаючи до жіночих вагонів. А в Японії — навпаки — запровадження жіночих вагонів із чіткими правилами, охороною, камерами та тривожними кнопками зменшило кількість домагань на третину.
У деяких випадках практики в інших країнах, напівпорожні жіночі вагони, навпаки, створювали нові ризики — у разі проникнення зловмисника жінки залишалися наодинці. Тому багато пасажирок вважають людний вагон із охороною безпечнішим, ніж окреме купе без нагляду.
До того ж, більшість жінок подорожують у супроводі дітей або сім’ї — тож не завжди можуть скористатися послугою. Як наслідок, в деяких країнах (зокрема Британії) окремі вагони для жінок зрештою скасували.
Правозахисниці та дослідниці погоджуються: окремі купе — лише перший крок. Аби громадський транспорт був дійсно безпечним, слід розвивати цілу інфраструктуру: камери, охорона, тривожні кнопки, навчання персоналу, правозастосування і — найголовніше — гендерна освіта. Лише так можна досягти не формального, а реального захисту.
Юлія Шепілова
