Чому не варто бажати рибалкам удачі?
Лікбез для тих, хто далекий від риболовлі, та короткий огляд останніх новин
“Скажіть, Валентине, а чого це рибалки так дико реагують, коли їм побажати удачі? — питає мене одна пані поважного віку. — От недавно сусідові сказала, так він ледь вудлище об мене не переламав. Ледве встигла в двері сховатися. Потім на весь під’їзд матюки лунали, а двері мої ногами гамселив! І це ж викладач університету, ніби культурна людина… То що за дикість така?”
Відповідаю!
Є тут своя правда. Дивуюся, що Ви й досі не знали й дожили собі до серйозних літ, пробачте за прямоту. Язичницькі байки залишимо осторонь, поговоримо по-простому, як воно тепер у рибальському та мисливському середовищі сприймається.
Рибалки — народ забобонний, швидко заводиться. Видно ж одразу, що не жили Ви серед них у тісному гурті, не зберігали в холодильнику баночки з мотилем, опаришем і червоним черв’яком цілий рік.
У таких випадках вони бурчать: «Лучче вже нічого не казав би, краще промовчав. Удачу лиш собі, а нам — аби клювало!»
За аналогією: водіям кажуть «ні цвяха, ні жезла», мисливцям — «ані пуху, ані пера», а рибалкам — «ані хвоста, ані луски».
З водіями все ясно: цвях у шині — гроші на вітер, жезл — зустріч із поліцією. Ну, яке ж тут добро?
Мисливці «пух і перо» трактують як згадку про невдалий постріл: куля зачепила краєчком, а здобич утік, залишивши тільки кумедне пір’ячко чи шерсть на згадку.
А у рибалок — луска на гачку: підсік невчасно, або риба перехитрила. Тут тобі й натяк: тренуйся, вправляйся, гостри гачки.
А хвіст — то взагалі трагедія! Це кадр, що стоїть перед очима роками. Бо пам’ятає рибалка, як омріяна рибина, може, найбільша в його житті, зірвалася, махнула хвостом — і пішла. А удача в цей момент відвернулась і, зараза така, перейшла на бік риби.
Тож з побажаннями обережніше: можна й веслом по спині дістати! А жінкам категорично не раджу дорогу з порожнім відром переходити — ані мисливцям, ані рибалкам. Бо або пристрелять, або наб’ють, а потім ще й окунів примусять теркою шкребти. Або й пінцетом!
Що нового в Кам’янському?
А от лящ, навпаки, закохався в пінотісто з часником, від якого він зазвичай воротить носа. У вівторок «василя» непогано брали на ямі у Другому річищі, й то випадково: робили бутерброди з опаришем і кукурудзою, а лящ від них відвернувся. Зате крупна плітка — навпаки, розкуштувала. Так що варто ламати шаблони, експериментувати — іноді це приносить найсмачніші сюрпризи.
З дивного
Кажуть, зима буде люта? Бо аж занадто багато риби з ікрою. І це не карась сріблястий, який круглорічно вагітний. Минулого тижня в лящах та плітці знайшли ікру, ще й у теплу пору. Нетипово! Про що це свідчить? Та хтозна! Може, клімат змінився, риба підлаштовується. А може, ранні морози насуваються. Риба ж відчуває біду наперед і готується продовжити рід, хоч би й у мороз. Це не науковці кажуть, а суто наші рибальські здогадки. Чекати лишилось недовго.
Усім — ані хвоста, ані луски!
Валентин Корж для КамPress
