Фото: www.freepik.com
За останній тиждень (з 11 по 17 липня 2025 року) у Дніпропетровській області було досліджено 155 проб питної води. За повідомленням Центру контролю та профілактики хвороб, мікробіологічні показники не викликали занепокоєння — жодного збудника інфекційних захворювань не виявлено. Проте 24 проби не відповідали фізико-хімічним нормативам. Як уточнює ЦКПХ, такі відхилення — не новина: вони «на рівні багаторічних значень», без аномальних змін.
У Кам’янському з 7 відібраних проб 1 не відповідала нормативам — за показником перманганатної окиснюваності. Цей показник вказує на рівень органічного забруднення води (тобто домішок, які можуть свідчити про присутність побутових або промислових стоків).
Ми вирішили порівняти зі звітом минулого року. Так, за період з 19 по 25 квітня 2024 року структурні підрозділи Центру досліджували 149 проб води. Усі зразки за мікробіологічними показниками відповідали нормативам, а за фізико-хімічними — 115 проб мали відхилення. У Кам’янському тоді з 7 проб не відповідали нормі також усі 7 — знову ж таки через перевищення рівня окиснюваності.
Скріншот публікації Дніпропетровського обласного ЦКПХ
Але у звіті присутня все та ж шаблонна фраза, що і у кожній щотижневій публікації : «ці показники на території області на рівні багаторічних значень, без аномальних змін». Отже, виникає питання: якщо 115 проб поза нормами — не аномальні, і 24 проби — теж не аномальні, то що ж тоді вважати за аномалію?
Попри регулярні повідомлення Центру контролю та профілактики хвороб, прозорість у питаннях якості води залишається під великим знаком питання. Офіційні документи з детальними даними не оприлюднюються — лише короткі прес-релізи без переліку усіх показників та точних значень по кожному із них, без точок відбору.
Формулювання в них майже завжди ідентичні, а мешканці не мають змоги дізнатися, яка вода саме у їхньому районі, чи взагалі були там відібрані проби. Тим часом у Кам’янському люди регулярно публікують у соцмережах фото чорної, червоної або зеленої води після аварій чи ремонтів. Багато хто змушений вживати лише профільтровану або кип’ячену воду — інакше не ризикує.
Згідно з українськими державними стандартами, якість питної води визначається за трьома групами показників: хімічними, мікробіологічними та фізичними. Фізико-хімічні показники включають концентрації шкідливих речовин, мінералізацію, вміст важких металів, нітратів, залишкового хлору, пестицидів тощо. Відхилення у цих показниках не обов’язково несуть миттєву загрозу для здоров’я, але при тривалому споживанні води з підвищеним вмістом, наприклад, свинцю чи нітратів, можуть спричинити хронічні захворювання.
ДСанПіН 2.2.4-171-10 — норматив, що регламентує якість питної води в Україні з 2010 року, — чітко вказує допустимі межі. Понад 60 параметрів мають бути в межах встановлених нормативів. Проблема в тому, що в умовах застарілої водоочисної інфраструктури, ці відхилення трапляються регулярно і вже сприймаються як щось «природне».
Поки обласний ЦКПХ публікує узагальнені дані, ситуацію в Кам’янському районі окремо “висвітлила” Держпродспоживслужба. Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області звітує про відбір проб у 39 контрольних точках, детально описує процедури і важливість досліджень, але… не публікує самих результатів. Чи придатна вода до споживання — читач так і не дізнається. Натомість, звучить загальна рекомендація: «вживати лише кип’ячену або доочищену воду».
Це непряме зізнання у тому, що гарантувати повну безпеку питної води зараз не може ніхто.
Якщо вірити даним Міністерства охорони здоров’я, станом на 2024 рік в Україні фактично немає води, яка б відповідала європейським стандартам. Проблема криється як у самих джерелах водопостачання, так і в стані водопровідних мереж — зношених, забруднених, вразливих до вторинного зараження.
У містах вода проходить мінімальну підготовку і знезаражується дешевими методами, зокрема — хлоруванням. Це забезпечує мікробіологічну безпеку, але не вирішує проблему фізико-хімічних забруднень. Вода може бути надто мінералізованою, містити солі, залишки важких металів, пестициди або нітрати.
Водночас, підземні артезіанські джерела, хоч і чистіші з бактеріологічної точки зору, часто перенасичені солями неорганічного походження, що негативно впливає на здоров’я при довготривалому споживанні.
Фільтри доочистки, кип’ятіння, бутильована вода — все це часткові заходи. Але навіть вони не завжди дають гарантію повної безпеки. Наприклад, кип’ятіння не знищує деякі типи паразитів і не очищує воду від хімічних речовин. А бутильована вода — це комерційний продукт, якість якого залежить від добросовісності виробника.
Розчини срібла, озонування або активоване вугілля — це вже більш просунуті методи, але не всі доступні для широкого вжитку.
Отже, офіційна статистика заспокоює: епідемічна ситуація під контролем. Але за словами про «відхилення в межах багаторічних значень» ховається системна проблема. Вода, яка не відповідає фізико-хімічним нормативам, не має вважатися нормою — навіть у час війни.
Інформаційна прозорість, оновлення інфраструктури, впровадження сучасних методів очищення — ось що потрібно, щоб українці могли не просто виживати, а жити з доступом до справді якісної питної води.
Юлія Шепілова
