Фото ілюстративне: pexels
У країні, де кожна довідка має печатку, а кожна печатка — свою довідку, життя без паспорта перетворюється на пастку. Для 72-річного мешканця Кам’янського вона тривала майже десятиліття.
У 2014 році його паспорт згорів під час пожежі в літній кухні. Здавалося б, звичайна бюрократична історія: людина йде до відділу міграційної служби, пише заяву і отримує новий документ. Але відновити паспорт виявилося неможливо. Чиновники відправили чоловіка до суду — доводити, що він узагалі є громадянином України.
Минулого тижня Заводський районний суд Кам’янського нарешті встановив факт, що заявник «постійно проживав на території України станом на момент проголошення незалежності 24 серпня 1991 року» та має право на паспорт.
За матеріалами справи, чоловік народився в Кам’янському (тоді — Дніпродзержинськ), служив у радянській армії, у 1992-му присягнув на вірність Україні, усе життя працював столяром і шофером. Його рідні підтвердили: він ніколи не виїжджав за кордон і завжди мешкав у місті.
Однак для державної машини цього було замало. Міграційна служба наполягала: належність до громадянства треба довести документально, а архівів про прописку станом на 1991 рік у відомстві давно немає.
Фактично, паспорт потрібен, щоб довести громадянство, а громадянство треба доводити, щоб отримати паспорт.
Для героя цієї історії рішення суду означає можливість нарешті відновити документ, без якого він жив понад десять років. Для інших воно звучить як нагадування: паспорт — це не просто книжечка чи пластикова картка. Це ключ до пенсії, лікування, подорожей і навіть до права голосу.
Але ця справа також показує парадокс: в Україні, де паспорт є основним документом, можна прожити без нього більше десяти років.
Юлія Шепілова
