Риболовля між водоростями і цінами, як на морських курортах
Єлизаветівський котлован, він же — Голубе озеро, він же — Море на мінімалках, давно став місцем відпочинку для жителів Кам’янського, Дніпра і всіх в нашій області, хто більше не їздить до Криму чи Азову.
Про відпочинок більш-менш відомо: практично всі рибалки прихоплюють з собою вудки, коли їдуть з сім’єю відпочивати туди, щоправда, далеко не завжди дістають їх із багажника — надто багато інших спокус! А от що там із рибою й риболовлею взагалі, якщо розглядати не через призму перегрітого пляжника, а з точки зору «запаяного» рибалки?
Думки у рибальській спільноті Кам’янського розділилися на дві категорично протилежні:
— Там путньої риби нема. Одна дрібнота. Скільки не пробував — жодного трофея. Або зовсім порожньо, або корм для котів.
— Риба є вся, яка водиться у Дніпрі. Дуже багато великих екземплярів, трапляються навіть гігантські. Треба вміти ловити і передусім — зрозуміти водойму.
Ось так от! Кому вірити? Пірнемо, мабуть, в історію озера.
Від піску до купальників: коротка історія виникнення
Озеро з’явилося не з волі природи, а через жагу людей до будівництва. У 80-х роках минулого століття тут почали видобувати пісок коли зводили мікрорайони лівого берега. В результаті сформувався кар’єр, який з часом наповнився ґрунтовими водами. Вода виявилася дивовижного бірюзового кольору — через мінеральний склад ґрунтів та відсутність мулу. Як завжди, щось створювали для виробництва, а вийшов майже курорт.
Скільки води і де вона тече (або не тече)
Голубе озеро має площу близько 50 гектарів. Часто кажуть, що глибина — до 20 м, але це відвертий фейк, тому що пісок здобували за допомоги земснарядів, які в той час не мали рукавів завдовше 12 метрів. Але об’єм води все одно вражаючий — для любителів поплавати, попірнати й навіть поганяти на «банані» або на дошці під парусом – вистачає.
Раніше озеро було частиною системи з’єднання з річкою Дніпро — вода циркулювала, оновлювалась через дренажний канал. З одного боку впадала через допоміжний канал в районі 5 мікрорайону, з іншого зайва вода витікала в інший рукав каналу і потрапляла в Дніпро через Старий Курилівський котлован. Але після будівництва автодорожнього мосту в Кам’янському природний кругообіг зламався – вільного витоку в Дніпро не стало. КамPress детально розповідав про це в іншій публікації. З часом замулило і впадіння води. Озеро стало замкнутим. Тепер воно більше нагадує красиву, але втомлену ванну — блакитну, теплу, але з часом все більше заростаючу водоростями.
Однак немає лиха без добра. Якщо зараз прочистити і відновити надходження води з дренажного каналу на колишньому місці, то Голубому озеру легше не стане — туди хлинуть фекальні маси і брудна вода, яка надходить по дренажному каналу з боку дачних селищ, що виросли, як гриби, вздовж водосховища аж від самого каналу Дніпро—Донбас. Користуючись відсутністю суворого екологічного контролю, тисячі дачників підпільно збудували цілі системи несанкціонованих скидів каналізації та інших прямих стоків використаної води у дренажний канал без жодного очищення. Просто закопують у землю зливні труби і зводять туалети без найменших ознак гідроізоляції. Туди ж з дощами змиваються з полів залишки хімічних добрив, якими нині активно користуються аграрії. Про це КамPress писав тут.
Якщо ж відновити скидання води в канал в колишньому місці у районі «п’яної дороги», то Голубому озеру загрожує інша неприємність — значна частина води стече у Дніпро і оголить частину курортних берегів, бо за останнє десятиліття рівень каналу знизився щонайменше на 2 метри. Складається враження, що озеро відчуло загрозу і герметично закрило всі люки із зовнішнім світом. А нечистоти з дренажного каналу або повільно осідають у заболочених низинах, або іншим шляхом, оминаючи Голубе озеро, витікають у Дніпро. Це, до речі, прозорий натяк тим, хто не боїться купатися у дренажному каналі. Ви точно впевнені, що це не загрожує вашому здоров’ю?
Є, правда, в Голубому озері й інша серйозна проблема — розмноження водоростей. Теоретично, вирішити її можна було б шляхом підселення достатньої кількості риб-біомеліорантів. Можливо, товстолобик і білий амур зупинили б активне зростання рослинності, але це не факт. Зовні водорості відрізняються від тих, якими риба охоче ласує в Дніпрі, тож цілком ймовірно — вони не стануть їх їсти, і тоді незрозуміло, що з ними робити: з такою швидкістю озеро може повністю зарости. Для точної відповіді потрібно проводити біологічні дослідження, а грошей на це ніхто не хоче виділяти — вкладати в курорт звикли лише за умови отримання гарантованого прибутку.
Вода є, але чи є в ній життя?
У перші два десятиліття після виникнення риба дуже неохоче заселяла котлован. Спершу з’явилися верховодка і дрібна плітка — їх занесли птахи і води каналу. Потім масово розплодився річковий окунь — цей хижак у диких водоймах закритого типу може харчуватися собі подібними: більші окуні поїдають менших, є навіть озера з монопородною популяцією. Основна причина повільного освоєння нового водоєму фауною — надто чиста, кристалічна вода без жодних мікроорганізмів, які складають основу кормової бази для більшості видів риб. Це рибалки звикли вважати, що риби харчуються лише хробаками і їхнім прикормом, який вони приносять із собою, а професійні іхтіологи знають, що понад 50% раціону необхідних поживних речовин — це фітопланктон і коловертки, невидимі для людського ока. Чим багатша вода на них — тим швидше росте риба.
Але спочатку там був лише пісок і чиста вода, що рибі не дуже підходить. Навіть якщо вона заходила з Дніпра через канал, то швидко йшла назад. Простора світла квартира — але нічого їсти! Пам’ятаю, як у середині 80-х мій однокласник, що серйозно захоплювався акваріумними рибками, попросив батька зробити аналіз води в заводській лабораторії.
— Клас! Вона ж майже стерильна! Не потрібно тижнями відстоювати хлор, і чистити стінки акваріума можна вдвічі рідше!
Однак минав час, і вода в озері обзавелася власною, більш різноманітною мікрофлорою. На дні з’явилися ракушняк та водорості — це сподобалось дніпровським рибам.
Так чи є там риба, пане?
Рибалки кажуть — точно є. Але впіймати складно. Влітку вода прогрівається сильніше, ніж у Дніпрі — риба йде на глибину. Без човна — ніяк. А на човні — або сонячний удар, або курортники зіб’ють. Скутери, банани, катери — шум, хвилі, гамір. Тож більшість рибалок тримається подалі в сезон. Зате восени й весною саме те, спінінг рулить: мікроджиг, мормишинг.
Раніше взимку добре ловили ляща з ям. Але зараз озеро не встигає охолонути за короткі моменти морозу — лід став рідкістю.
Зараз тут водяться лящі, карасі, коропи, амур, товстолоб, щука, окунь, сом. Навіть запускали осетрів — невідомо, чи прижились.
Узагалі, риба є, і гідна. Але треба налаштуватися на її хвилю і зрозуміти її «хімію». Голубе озеро — водойма з характером. Один раз порадує, десять — ігнор. Не кожен рибалка з ним на “ти”.
Чия земля і чий пісок?
Адміністративно озеро цікаве. До Кам’янського належить тільки Вороній острів. Хоча це радше довжелезний півострів, яким колись возили пісок від земснаряду. Там і досі видно розворотне кільце для самоскидів.
Решта — територія Єлизаветівки. Майже всі платні пляжі й розваги — не в Кам’янському. Вороній острів — єдине місце для бюджетного відпочинку. Дикі пляжі, безкоштовний вхід, тінь, романтика.
Та є й зворотний бік — культура відпочинку поки що на рівні «совкового середньовіччя». Скрізь, де є люди — з’являються смітники. 90% відпочивальників приїздять на авто, але чомусь не забирають свій же мотлох. Відпочивальники на Вороньому поділяються на дві категорії: одні смітять, другі — прибирають. Других меншість.
Курорт по-дніпровськи
За останні три роки, коли море стало недосяжним, Голубе озеро стало головним курортом району. І ціни підтягнулися. Парковка — від 50 грн. Вхід — 50–200 грн. Альтанка — 500–800. Шашлик свій — заборонено. Купуйте у них — 150 грн за 100 г.
Розваги — на будь-який смак: гідроцикли, банани, човни, квадроцикли, батут, аквагорки — усе за окрему плату. Для тих, хто хоче просто посидіти з вудкою, знайти місце з боку Елізаветівки складно — треба знати з якого боку «просочитись», щоб не вигнали «за територію».
Легенди, чутки, і трішки ностальгії
Місцеві розповідають, що колись тут знаходився секретний об’єкт, а в пісках «щось закопали». Інші кажуть, що під час створення котловану трапилась трагедія, і з тих пір «дно прокляте». Найбільш романтична версія — що озеро утворилося на місці старого русла Дніпра, і колись тут плавали козацькі чайки. Як завжди, трохи правди, трохи вигадки — все разом формує характер цього місця.
Їхати чи не їхати?
Якщо любите природу, воду і не маєте доступу до моря — їхати варто. Якщо хочете рибу з першого закиду — шукайте інше місце. Але краса, бірюзова вода і сосни подарують відчуття відпустки хоча б на один день.
Розвінчаємо ще один фейк Голубого озера. Багато рибалок переконані, що у цій водоймі не діють Правила рибальства і не працюють закони. Мовляв, водойма технічна, водного паспорта не має, отже можна не дотримуватись добової норми вилову та інших обмежень. Хто проконтролює? Поспішаємо вас розчарувати — паспорт у водойми давним-давно є, і на Голубе озеро поширюються всі закони України. Рибоохорона, хоч і нечасто, але проводить там рейди, особливо щодо відвертих фактів браконьєрства. Тож не порушуйте. І — ні хвоста ні луски!
Валентин Корж для КамPress
