Ілюстрація: www.freepik.com
Пляж — це найпопулярніший варіант відпочинку для мешканців Кам’янського. Та більшість місць для купання — платні, а відпочинок на річці часто зводиться до кількох годин у спеку між хатніми справами або після роботи. Якщо хочеться не просто скупатися й повернутись додому ще більш втомленим, ніж був, а справді відчути відпустку — тоді люди починають замислюватися про бази відпочинку. Особливо кам’янчани, які скучили за звичним «морським вайбом», адже раніше відпочинок на узбережжі був значно доступнішим, а тепер — більшість популярних курортів або окуповані, або занадто далекі.
У цьому випадку база відпочинку на Дніпрі чи в найближчій місцевості може стати альтернативою: кілька днів із ночівлею, смажене м’ясо на мангалі, комарі й умовний «релакс». Проте навіть цей варіант доступний не всім.
Одними із найпопулярніших напрямків відпочинку в нашому районі є Блакитні озера та річка Дніпро, де зосереджено чимало пляжів, приватних баз відпочинку, кемпінгів та рекреаційних локацій. Ми вже публікували гід місцевими базами, в якому йшлося про пропозиції житла, послуг та розваг у районі озер та Дніпра.
Проте увагу читачів привернули ціни, які пропонують деякі бази. Наприклад, на одному з пляжів на Блакитних озерах заявлено, що оренда великого намету на 4–6 осіб коштує від 1500 гривень на добу. І це не котедж і навіть не номер — звичайний туристичний намет. Ця цифра спонукала нас провести порівняння: як ціна на відпочинок у Кам’янському районі співвідноситься з варіантами біля Чорного моря або за кордоном.
Як уже зазначалося в нашому гіді, ціни на проживання у приватних котеджах на Блакитних озерах коливаються від 1400 до 6700 гривень за добу. Деякі локації розташовані біля води, мають кондиціонери, власні тераси, басейни, альтанки й мангали. Усе це — додаткові переваги, але через це й вищий прайс.
Таким чином, оренда житла за 7 ночей відпочинку може обійтися від 10 до 47 тисяч гривень, залежно від кількості гостей, рівня комфорту та місця перебування. У вартість зазвичай не входить харчування, і за користування деякими опціями (мангал, альтанка, басейн) інколи передбачена окрема оплата.
Це рівень цін, який у Кам’янському важко назвати доступним. Середня зарплата у місті (за даними Kamenskoe.city) становить до 20 тисяч гривень. А якщо переглянути середню заробітну плату по місту за наявними пропозиціями у спеціальності “робочий” на сайті jooble, то маємо цифру в 13 тисяч гривень. Тобто тижневий відпочинок обійдеться у 1–3 місячні заробітні плати.
Звучить логічно: якщо вже платити десятки тисяч — то краще за відпочинок на морі. За даними booking.com, навіть у високий сезон в Одесі можна знайти житло від 900 грн/добу на чотирьох. Є й дорожчі готелі з повним сервісом, але варіантів за цінами, як у базах відпочинку Кам’янського району, достатньо.
Пакетний тур на двох до Туреччини (7 ночей, all inclusive, виліт із Кишинева) коштує від 35 тисяч гривень, за даними з сайту туристичної агенції “Поїхали з нами”. Болгарія — від 23 тисяч. І тут усе виглядає заманливо — принаймні на сайті.
Але є важливе обмеження: чоловіки можуть виїжджати за кордон лише в деяких випадках. Наприклад, за умови наявності відстрочки чи офіційного бронювання, оформленого через підприємство, і тільки у відрядження або відпустку. Для цього потрібні підтверджувальні документи — наказ, дозвіл керівника, довідки тощо. Та навіть при повному пакеті документів остаточне рішення приймає прикордонник, і бувають випадки, коли чоловіків просто повертають додому на кордоні.
Тож виїзд під час війни — це, радше, виняток, ніж правило. І подорожі до Туреччини чи Болгарії — це переважно опція лише для жінок. Але й вони не завжди та не всі можуть собі це дозволити: витрати на такий відпочинок — місячна зарплата або більше.
Представники місцевих баз відпочинку пояснюють підвищені ціни зростанням попиту. Через воєнний стан і обмеження на виїзд все більше людей обирають більш безпечний відпочинок поруч із домом. Власники баз мають майже гарантованих клієнтів, тож можуть встановлювати вищі тарифи.
Крім того, подорожчали тарифи на електроенергію, пальне, продукти і будівельні матеріали. Додаткові витрати пов’язані з охороною території, санітарним контролем і підтримкою інфраструктури.
Місцевий туризм лишається затребуваним. Люди шукають щось ближче, простіше, без переїздів. Але для багатьох родин навіть “доступний відпочинок” біля Кам’янського — недосяжна розкіш.
У ситуації, коли відпочинок на базі біля Дніпра коштує, як поїздка на море, виникає парадокс. Сказати друзям: “Я літала цього літа в Туреччину” — звучить престижно. А от “Відпочивали на базі відпочинку біля озера” — не викликає такого ефекту.
У результаті все впирається не у формат відпочинку, а в доступність. У когось вибір — між поїхати на базу відпочинку чи залишитися вдома. У когось — між триденним релаксом на Дніпрі чи тижнем за кордоном. Але більшість обирає не за настроєм, а за можливостями. І якщо навіть «свій» берег стає недоступним — варто спитати не в себе, чому не поїхав, а в тих, хто визначає ціни, умови й рівень сервісу: а чи не час щось змінити?
Юлія Шепілова
