Фото: wikipedia
Місто Кам’янське на Дніпропетровщині має непросту історію назв. Від козацьких хуторів до індустріального гіганта ХХ століття, від Кам’янського до Дніпродзержинська й знову Кам’янського – топонім не раз змінювався разом із політичними епохами. Сьогодні, майже десять років після відновлення історичної назви, інколи виникають питання: як правильно називати мешканців – кам’янчани чи кам’янці? І навіть у вимові самої назви не завжди є єдність: Кам’янськЕ чи КАм’янське? В інтернет-просторі можна зустріти обидва варіанти – у коментарях, відео чи навіть у деяких медіа.
Редакція дослідила історичні документи, словники та офіційні джерела – і ось що ми дізналися.
Поселення на берегах Дніпра виникли ще за козацьких часів. У XVIII столітті згадуються Кам’янки – Вища та Нижня, а також хутір Тритузний. Відомо й інше народне прізвисько – «Золотий Ріг» (через вигин річки, схожий на ріг).
Основна ж назва – Кам’янське – пов’язана з кам’янистими берегами та каменоломнями, де видобували будівельний камінь. У 1880-х роках тут почали зводитися перші заводи, а в 1917 році село Кам’янське отримало статус міста й офіційно закріпило за собою цю назву.
У 1936 році місто перейменували на Дніпродзержинськ – на честь радянського діяча Фелікса Дзержинського, одного з організаторів «червоного терору». Рішення ухвалили без участі місцевої громади – це була ініціатива партійних органів.
Назва закріпилася на десятиліття: нею позначали вулиці, площі, заводи, залізничну станцію. У радянських довідниках і підручниках уживалася тільки форма «дніпродзержинці».
Разом із тим, уже після проголошення незалежності України в 1991 році в місті почали звучати голоси про необхідність повернення історичної назви. Але питання залишалося політичним і відкладалося майже на чверть століття.
У травні 2016 року Верховна Рада ухвалила рішення про перейменування Дніпродзержинська на Кам’янське. Це відбулося в межах закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів».
В офіційному повідомленні Українського інституту національної пам’яті зазначалося: «Повернення історичних назв є важливим кроком для відновлення локальної ідентичності та повернення громадам власної історії».
Реакція мешканців була неоднозначною. Частина містян з полегшенням сприйняла відновлення історичної назви, інші ж із ностальгією продовжували називати рідне місто «Дніпродзержинськом». З часом нова-стара назва стала звичною – особливо для молодшого покоління.
Після повернення топоніма постало нове питання: як правильно називати мешканців?
Форма «кам’янчани» – найпоширеніша сьогодні. Її вживають у зверненнях міської влади, у місцевих медіа та на офіційних заходах. Вона унікальна й не викликає плутанини.
Форма «кам’янці» теж граматично можлива, адже українська мова знає подібні приклади: «полтавець – полтавці», «львів’янин – львів’яни». Але проблема в тому, що «кам’янці» вже традиційно закріпилися за жителями Кам’янця-Подільського. Саме тому в наукових та публічних текстах надають перевагу унікальній формі «кам’янчани».
Мовознавець Олександр Пономарів у своїх консультаціях писав: «Назви мешканців відтопонімні можуть мати кілька варіантів. У таких випадках закріплюється той, що зручніший для розрізнення». Це пояснює, чому «кам’янчани» практично витіснили інші варіанти.
Не менш цікава дискусія стосується наголосу. У коментарях в інтернеті можна почути два варіанти – КАм’янське та Кам’янськЕ.
Утім, нормативні джерела чітко фіксують наголос на останньому складі. В «Орфоепічному словнику української мови» (ред. М. Погрібного, 1984) наведено саме варіант Кам’янськЕ. Те саме підтверджує й «Український правопис» (2019).
Жителі міста також переважно ставлять наголос на останньому складі. Варіант «КАм’янське» трапляється рідше й вважається помилковим, хоча в інтернет-просторі він ще зберігається.
Сьогодні, у 2025 році, більшість жителів звикли до назви Кам’янське й називають себе кам’янчанами. Водночас старше покоління все ще іноді вживає «дніпродзержинці» – як відгомін минулої епохи.
Історики й культурні діячі підкреслюють: мова живе, а назви закріплюються поступово.
Кам’янське – місто з кам’яною історією та багатьма іменами. Воно пережило радянське перейменування й повернуло собі історичний топонім. Сьогодні дискусії точаться вже не навколо самої назви, а навколо того, як правильно говорити про його мешканців і де ставити наголос.
Та як би не звучали слова, головне – що Кам’янське зберегло свою ідентичність і повернуло собі власне ім’я.
Джерела:
Юлія Шепілова
