Ілюстрація: www.freepik.com
“Доброго ранку група, скажіть, у вас теж на підприємствах змушують у свій вихідний виходити на роботу? Я виходила — все було добре. Але вже, вибачте, через чур стали нагліти.”
— анонімний допис у Facebook-групі міста Кам’янське.
Цей короткий запис у місцевій спільноті зібрав десятки коментарів і несподівано відкрив тему, про яку зазвичай воліють мовчати. Людей змушують працювати у вихідні дні, без додаткової оплати, часто під тиском або погрозами. Дехто погоджується, бо не має вибору, інші мовчки терплять або змінюють роботу.
У коментарях під дописом — десятки свідчень з різних підприємств. Спільним для більшості є те, що працівників викликають у неробочі дні, іноді в обхід трудового договору. Про добровільність чи компенсацію мова йде рідко.
“Зараз змушують, або грозяться звільненням.”
“Особисто в мене не буває вихідних, лікарняних, відпустки. Навіть коли я народила сина, на наступний день уже працювала за комп’ютером. Через два тижні вийшла на роботу. Тут питання лише в оплаті… стоїть чи ні гра свічок.”
“В АТБ взагалі не питають, можеш чи ні. Не подобається — шукай іншу роботу. Або гризуть тебе кожну зміну так, що неможливо витримати.”
“І навіть у відпустці змушують виходити на роботу. Вихідні дні — тим більше…”
Хтось згадує про подвійні виплати чи домовленість, однак більшість історій — про тиск, страх і мовчазну згоду. Саме така згода часто й створює ситуацію, коли порушення стає системним.
Ми звернулися за роз’ясненням до юриста Анатолія Пономарьова. Він пояснив, що залучення працівників до роботи у вихідні дні є винятковим і має жорстко регламентуватися трудовим законодавством.
Працювати у вихідні чи святкові дні можна лише у виняткових випадках, передбачених законодавством. І — тільки за письмовим наказом та з обов’язковою компенсацією.
Стаття 71 Кодексу законів про працю України дозволяє залучення до роботи у вихідні лише з дозволу профспілки і тільки у випадках ліквідації аварій, стихійних лих або виконання термінових суспільно значущих завдань. В інших ситуаціях така практика є порушенням.
Стаття 106 того ж Кодексу гарантує подвійну оплату роботи у вихідний або надання іншого дня відпочинку. Якщо цього не відбувається — це підстава для подання скарги.
Юрист також звертає увагу на статтю 265 КЗпП, яка передбачає штраф для роботодавця — до 10 мінімальних зарплат за кожного працівника, щодо якого порушено трудове законодавство.
Жоден керівник не має права тиснути, маніпулювати чи погрожувати звільненням за відмову вийти у вихідний день. Це вже не просто порушення — це ознаки трудової експлуатації.
У коментарях люди також ділилися порадами: як реагувати, коли тебе змушують вийти на роботу у вихідний. Часто йдеться про використання диктофона під час розмов з керівництвом, збереження листування чи усних наказів, звернення до інспекції праці.
Юристи підтверджують: якщо вас викликають на роботу у неробочий день без письмового наказу — це пряме порушення. Якщо вам погрожують, принижують або змушують погодитись — ви маєте право звернутися до Державної служби з питань праці. Це можна зробити анонімно, через електронну приймальню.
Також закон дозволяє записувати розмови, якщо ви є їхнім учасником. Такі записи можуть бути використані як підтвердження тиску або неправомірних вимог.
Багато хто воліє не скаржитися, не розголошувати ситуацію, бо боїться втратити роботу. Проте мовчання — це і є те, що дозволяє системі тиску існувати. Поки одна людина погоджується, інша терпить, а третя звільняється — роботодавець не змінює своєї поведінки.
“Терпіла, поки не звільнилася. Усе це набридло”, — написала одна з колишніх працівниць місцевої мережі супермаркетів.
Вийти з цього кола непросто, особливо коли фінансове становище змушує погоджуватись на будь-які умови. Але трудове законодавство України — на боці працівника. І навіть анонімна скарга може зрушити ситуацію з місця.
Матеріал підготовлено на основі дописів у соціальних мережах, коментарів працівників і коментаря юриста.
Джерела:
Юлія Шепілова
