Фото зі сторінки Лариси Биданцевої на Фейсбук
У середу, 26 червня, в одній із багатоповерхівок Кам’янського могла статися трагедія. За зачиненими дверима квартири — тиша. Увесь ранок дві літні жінки не відповідали на звернення, а вікна залишалися щільно заштореними. Саме байдужість у таких ситуаціях часто стає фатальною. Але цього разу сталося інакше: сусіди забили на сполох. І врятували життя.
О 11:53 на номер 103 надійшов виклик від ДСНС — за зверненням мешканців будинку. Вони повідомили, що в квартирі можуть бути дві жінки похилого віку, які не виходять на зв’язок, не реагують на стукіт і дзвінки. Бригаду швидкої допомоги направили негайно — з Південної підстанції Кам’янської станції екстреної меддопомоги.
На місце приїхали парамедик Едуард Доброгорський та екстрений медичний технік Андрій Кочнєв. Поки рятувальники забезпечували доступ до квартири, медики готували обладнання. Усередині вони побачили двох жінок: одна — 90-річна — з глибокими атеросклеротичними змінами. Інша — 60-річна — лежала без свідомості, із судомами та порушеним диханням.
Сатурація — критичні 60%, рідке, аритмічне дихання — лише 8 разів на хвилину. Це межа, за якою — смерть мозку. Медики діяли миттєво: інтубація, штучна вентиляція легень мішком Амбу, подача кисню, внутрішньовенний доступ, протисудомні препарати, інфузійна терапія. Усе — прямо у квартирі, на підлозі, в тісному приміщенні, де кожна секунда була вирішальною.
Попередній діагноз: кома неясної етіології, судомний синдром. Жінку госпіталізували до реанімаційного відділення ЛШМД Кам’янського.
«Бригада спрацювала злагоджено, професійно, швидко. Дії були злагоджені до секунди», — повідомила згодом Лариса Биданцева, представниця Кам’янської підстанції ЕМД.
Ця історія могла залишитися за кадром. Медики врятували чергове життя, рятувальники знову відкрили двері, а сусіди просто “зробили, як мали б”. Але саме такі випадки показують: система працює — коли в ній є люди.
Не всі мають родичів поруч. Багато людей похилого віку живуть самотньо. Часто — без щоденного нагляду, із хронічними захворюваннями, інвалідністю або деменцією. У таких випадках саме сусіди стають тим єдиним «тривожним дзвінком», який може врятувати життя.
Якщо ви кілька днів не бачили літню людину і не можете достукатися до неї:
Це не просто черговий виклик. Це — нагадування: допомога починається не з приїзду карети швидкої, а з того моменту, коли хтось вирішив не залишатися байдужим.
