Поки вулиці міста наповнюються весняним повітрям, правове поле навколо мобілізації зазнає найбільш радикальних трансформацій від початку воєнного стану. У центрі уваги — два документи: один уже став законом і дає гарантії молоді, інший лише зареєстрований, але вже викликав шлейф суперечок через ризики легалізації силових методів.
Найважливішою новиною для кам’янчан віком від 18 до 25 років став закон, підписаний Президентом України 9 березня 2026 року. Цей документ, внесений Кабінетом Міністрів, запроваджує чіткі правила для тих, хто вирішив піти на службу добровільно.
Згідно з текстом закону, статтю 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» доповнено частиною сьомою:
«Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом 12 місяців військовозобов’язані та резервісти, які під час дії воєнного стану були прийняті на військову службу за контрактом строком на один рік із числа громадян віком від 18 до 25 років та були звільнені з військової служби…».
Це означає, що молоді люди, які відслужили річний контракт, отримують юридично закріплений «рік тиші». Протягом цього часу вони можуть бути призвані повторно лише за власною згодою. Держава фактично пропонує угоду: добровільна служба на визначений термін в обмін на гарантований період відпочинку та соціальної адаптації.
Водночас у Верховній Раді зареєстровано інший резонансний документ — проєкт закону №15076 від депутата Сергія Гривка. Його мета виглядає благородною: врегулювати порядок перевірки документів та вручення повісток, щоб уникнути конфліктів. Проте диявол, як завжди, криється в деталях.
Проєкт пропонує статтю 22-1, де йдеться про застосування сили:
«Під час перевірки військово-облікових документів та вручення повісток про виклик представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також поліцейські не мають права необґрунтовано застосовувати до військовозобов’язаних осіб та інших громадян фізичну силу та спеціальні засоби».
Саме слово «необґрунтовано» стало тригером для юридичної спільноти. Адвокат Юрій Демченко застерігає, що таке формулювання не забороняє силу, а навпаки створює лазівку для її легалізації. «ТЦК завжди можуть сказати: “це було обґрунтоване застосування сили”», — зазначає експерт. До цього моменту в законодавстві не було жодної норми, яка б прямо дозволяла представникам ТЦК застосовувати силу, навіть «обґрунтовану».
Окрім дискусійних моментів, законопроєкт №15076 містить спробу впровадити цивілізований алгоритм дій:
Погодження часу: Якщо під час перевірки документів виявлено порушення, представники ТЦК мають вручити повістку на дату і час, «погоджені з військовозобов’язаною особою, але не пізніше ніж через три дні з моменту вручення».
Роз’яснювальна робота: Представники ТЦК зобов’язані пояснити громадянину мету мобілізації, його права та обов’язки.
Електронна фіксація: Відмова від повістки має фіксуватися за допомогою належних засобів доказування (відео/фото).
Також документ пропонує заборонити поліції затримувати осіб за зверненням ТЦК, якщо в Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про те, що ця людина вже була притягнута до адміністративної відповідальності.
Сьогодні мешканці нашого міста опинилися у ситуації правової дуальності. З одного боку — підписаний закон, що дає надію молодим контрактникам на прогнозоване майбутнє, принаймні на рік. З іншого — законопроєкт, який може як вгамувати «вуличні конфлікти», так і надати їм офіційного статусу під маскою «обґрунтованості».
Журналісти КамPress продовжують стежити за тим, як ці ініціативи проходитимуть через сесійну залу парламенту. Одне залишається незмінним: правова обізнаність — це єдиний надійний інструмент захисту прав громадянина у часи великих змін.
Юлія Шепілова
