Збір грибів у розпалі. Але й осіння риболовля не безкінечна — до міжсезоння рукою подати, місяць, максимум півтора залишилося ловити, а далі — аж до весни доведеться сидіти на березі, бо надійний лід у наших краях став музейною рідкістю.
Як усе встигнути, якщо вихідних у тижні в найкращому разі лише два? Одне слово — біда: рибалки розриваються між «тихим полюванням» і риболовлею. Як догодити дружині, дітям, тещі — і себе не забути?!
«Підстрелити двох зайців» водночас — завдання не з простих, але деякі відчайдушні рибалки час від часу роблять такі спроби. На рибальських форумах найпопулярніше запитання: «Куди поїхати, щоб і на гриби, і на рибу одразу?».
Місцеві знають, що в околицях Кам’янського подібних локацій не так уже й багато, але вони все ж є. Для комплексної вилазки зазвичай обирають лівий берег водосховища (так звані «кілометри») або Орлик.
Кулеші, «Машинобудівник», «Чайка», поворот на Шульгівку, канал Дніпро–Донбас — потенційні місця, де є і ліс, і вода. І гриби, і риба. Вони є, це точно, але знайти їх непросто. Завдання ускладнюють кілька чинників.
По-перше, неймовірна кількість грибників. У суботу й неділю знайти місце для паркування вздовж траси складніше, ніж у міському мегаполісі біля популярного гіпермаркету у «чорну п’ятницю». Автомобілі стоять суцільною смугою — народ з усієї області сюди з’їжджається. Втім, завдання вирішуване, але побути з лісом сам-на-сам не дуже виходить. Тільки розслабишся, налаштуєшся на тихий чарівний шепіт і ритм дерев — як із найближчого куща виринає фігура якогось колеги по хобі з кошиком або пластиковим відерцем у руці: «Драстуйте!». Одне слово, безлюдними наші ліси назвати важкувато.
По-друге, якщо ви таки «збули» своїх жінок і дітей блукати в пошуках мухоморів на пару годинок і таки дісталися до води з вудкою — знайти перспективну просіку ще той квест: усі затоки за літо заросли очеретом і кущами, а де відкрита вода — занадто мілко, до риби з берега фідером не дістати. Карась із заток поступово виходить, а на ями без човна ніяк.
У підсумку дуже часто такі виїзди закінчуються невдало: ні риби, ні грибів до пуття. Поки всіх розставиш по місцях відповідно до інтересів, поки знайдеш прийнятне потенційне місце для риболовлі, підгодуєш, розкладеш вудки, вмовиш першого карасика в надії, що ось воно — почалося, зараз кльов поллється як із кулемета, — тут же дзвінок: «Дорогий, ми находилися. Заморилися, як чортенята. Богданчик капелюха загубив, у Аліси черевики порвалися, а в мами коліна розболілися, вона свої таблетки забула вдома. Забери нас, поїхали вже додому!».
Ууууу-уууу-ууу! — гучне, страшне, дике, протяжне виття пролунало у лісі.
Злетіло високо в небо, вдарившись об хмари, повернулося вниз, трохи пометалося серед верхівок сосен і, поступово стихаючи, стікло по шершавій корі стовбурів униз, просто до ніжки жирного маслюка, через якого сьогодні переступили чоловік із десять із кошиками й ножами в руках, але так його й не помітили. Виття — чи то простреленої навиліт вовчиці, чи то болотного чудовиська, що підшуковує собі чергову жертву серед людей, які потривожили його спокій.
Здригнулися грибники, схопилися рибалки зі своїх стільців. Гриби сховалися. Риби сплеснулися.
Усе. Скiнчилася риболовля, не встигнувши розпочатися. Тьфу ти, на самому цікавому місці! А як інакше? Богданчик зараз кліщів без шапки нахапає, у Аліси ніжки мокрі — застудиться, ще й улюблена теща, дай їй, Боже, здоров’я… Вудки в багажник — якось потім нормально змотаю, удома. Прикорм у воду, карася поцілувати й відпустити — прощавай, сріблястий, побачимось іще, можливо, колись іншим разом. Садок мокрий, сушити ніколи.
Швиденько! Гоу-гоу-гоу! Летю, мої ріднесенькі. Як же ж ви мені дорогі!
Клопітна це справа — за двома зайцями одночасно! Якщо все ж наважитеся, раджу їхати в заздалегідь намічене, перевірене місце, попередньо точно знаючи розташування галявини, на якій плануєте ловити рибу і шукати гриби. Перевірте доньчині черевики, візьміть запасну шапочку для сина, а тещі, дай їй, Боже, здоров’я, краще заздалегідь купіть таблетки й покладіть у бардачок машини!
Так, врахуйте: гриби цього року є, і, судячи з прогнозу погоди, будуть щонайменше до кінця жовтня. Не дуже багато, але на велику сковорідку назбирати вдається кожному — попри посушливе літо й якісь неймовірні набіги масово розплоджених грибників!
У наступному випуску рубрики розповім про іншу рибальсько-грибну Мекку — про плавні й острови Орлика. Слідкуйте за оновленнями.
Усім — ні луски, ні хвоста, великих шляпок і товстих ніжок!
Валентин Корж для КамPress
