
Зображення створено за допомогою ШІ
Заводський районний суд ухвалив рішення про примусову госпіталізацію жінки, визнаної недієздатною, на один місяць. Це рішення — результат кількаденного юридичного та медичного процесу, який в Україні суворо регламентований законом і не допускає довільних дій лікарів чи родичів.
Жінка перебуває на обліку з 2005 року, має інвалідність 2 групи через психічне захворювання, неодноразово проходила лікування. За словами лікарів, у серпні її стан різко погіршився: вона перестала приймати ліки, виявляла дії, що становили небезпеку для неї та оточення, і не могла самостійно забезпечити свої базові потреби.
8 серпня її за заявою матері-опікуна госпіталізували до психіатричного відділення. Протягом 48 годин комісія лікарів підтвердила, що лікування можливе лише у стаціонарі. Для продовження перебування без згоди самої пацієнтки лікарня звернулася до суду.
У закритому засіданні суд заслухав лікарів, прокурора, адвоката та опікуна. Пацієнтка не заперечувала проти госпіталізації, але просила обмежити її одним місяцем. Суд погодився та дозволив негайне виконання рішення.
Існує поширений міф, що людину можна «забрати в психлікарню» за бажанням родичів чи лікаря. Насправді процедура чітко прописана в Законі «Про психіатричну допомогу» і містить кілька рівнів захисту прав пацієнта.
Ця система запроваджена, щоб захистити право людини на свободу та особисту недоторканність. Європейський суд з прав людини наголошує: позбавлення волі через психічний розлад допустиме лише за наявності трьох умов — діагноз доведений, розлад серйозний, а загроза реальна та актуальна.
У випадку, який розглядався у Кам’янському, суд вирішив, що пацієнтка відповідає цим критеріям, а лікування в стаціонарі є необхідним для стабілізації її стану та безпеки оточення.
Юлія Шепілова