«Не знаю, з чого почати»: чому ветеранам важко знайти роботу — і що з цим робити

Фото: www.freepik.com

Опитування Work.ua показало: 69% ветеранів активно шукають роботу, але кожен другий не розуміє, що саме йому підходить. Що заважає повернутися до цивільного життя — і як це змінити.

У червні 2025 року платформа з працевлаштування Work.ua провела опитування серед ветеранів, які зареєстровані на сайті. Його результати говорять про важливе: більшість ветеранів хочуть працювати, але цивільний ринок праці виявляється складним і часто незрозумілим. Для багатьох — це не просто пошук вакансії, а спроба знайти новий сенс.

«Тіло повернулось, а душа вмерла на війні», — так лаконічно описав свій стан один із респондентів.

Професійна ідентичність після фронту: ким я є тепер?

Більшість опитаних — це чоловіки з бойовим досвідом у сухопутних (68%) або десантно-штурмових (10%) військах. Але навіть попри чітку військову спеціалізацію, понад 55% ветеранів зізнаються: не знають, яка робота їм підходить, а 23% не уявляють, з чого почати пошук.

Це не просто труднощі з кар’єрним вибором. Це — втрата ролі, яка багато років визначала статус, обов’язки і самоідентифікацію людини. Після служби цивільне життя вимагає зовсім іншої мови — мовою резюме, soft skills і KPI.

Охорона — як єдиний зрозумілий варіант

Понад 30% ветеранів працюють або хочуть працювати в охороні. Це здається природним продовженням військового досвіду — форма, інструкції, чітка ієрархія. Але експерти ставлять під сумнів, чи це усвідомлений вибір, чи просто єдиний зрозумілий перехід у «мирне життя».

— Робота в охороні — це не погано. Але коли немає альтернатив, це вже про обмеження, — коментує Анастасія Розлуцька, керівниця проєкту «Назустріч» у Work.ua. — Потрібна профорієнтація, консультації, підтримка в перекладі військового досвіду на цивільну мову.

Ринок мовчить — і це демотивує

38% ветеранів не отримали жодної відповіді на свої відгуки. Ще 42% отримували формальні відмови без пояснення причин.

«Дякували за службу, але більше нічого», — пише ветеран.

Для людини, яка повернулась із фронту, мовчання ринку — це більше, ніж невідповідність кваліфікації. Це може сприйматись як втрата приналежності до суспільства. І навпаки — навіть відмова, але з поясненням і повагою, допомагає відчути себе включеним у процес.

Не всі можуть повернутись у минуле життя

29% ветеранів не можуть повернутись до попередньої професії, часто через поранення або зміну обставин. Ще 19% взагалі не мали досвіду роботи у цивільному секторі.

«Працював на будівництві, але тепер через поранення не зможу», — каже один із респондентів.

У таких випадках особливо важливо мати навчальні програми, доступ до кар’єрних радників, історії успіху та платформи перекваліфікації. Інакше людина або застрягає в пошуках, або погоджується на випадкову і не завжди гідну роботу.

Вік — не завжди перевага

Хоча офіційно дискримінація за віком заборонена, 11% респондентів вважають, що саме вік став перешкодою при працевлаштуванні. Особливо це стосується ветеранів старше 50 років, які мають досвід, але не мають формалізованих цифрових чи технічних навичок.

«Служити до 60 — можна, а працювати — вже ні?», — обурюється ветеран.

Що може зробити ринок праці

• Навчитися бачити не статус, а досвід. Ветеран — це не лише минуле, а й нові навички: стресостійкість, лідерство, відповідальність.
• Надавати відповідь на відгук. Навіть формальну. Це — визнання.
• Інвестувати в адаптаційні програми. Це вигідно і гуманно водночас.

І що може зробити сам ветеран

• Не залишатися наодинці. Профорієнтація, консультації, спільноти — усе це вже працює.
• Навчитися «перекладати» свій військовий досвід на мову цивільного ринку. Командир взводу — це не тільки про зброю, це і про управління людьми, кризове мислення, організацію процесів.

Повний текст дослідження читайте на сайті Work.ua.

Юлія Шепілова