В один і той самий час в Обухівській громаді зріє напруга й недовіра: кому і навіщо так наполегливо потрібна прибережна ділянка площею майже 7 гектарів (6,995 га) на мальовничому березі річки Оріль, де нині відпочивають місцеві мешканці? Чому спроби позбавити громаду прямого контролю над цим простором супроводжуються риторикою про поповнення місцевого бюджету, тоді як для місцевих це – фактичне місце громадського відпочинку з пляжем та відкритим доступом? Центральне питання цього матеріалу: хто і яким чином координує просування ідеї виставити землю на аукціон під довгострокову оренду.
Вихідна точка
Предмет – земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0074, площею 6,995 га. Цільове призначення – комерційне використання (будівництво спортивно-оздоровчого комплексу). Нинішній фактичний статус у сприйнятті частини мешканців – простір загального відпочинку біля води. Саме трансформація цього відкритого загальнодоступного берега в комерційний проєкт стала ядром конфлікту.
Скріншот ділянки на узбережжі з кадастрової карти
Хронологічний вузол
Земельна ділянка була офіційно сформована в кадастровому реєстрі у 2021 році – у той самий період, коли Олег Катеба очолив Слобожанську окружну прокуратуру. Цей часовий паралелізм фіксується як факт, що сам по собі не доводить протиправних дій, але викликає запитання у частини місцевих учасників Обухівської громади.
У травні 2025 року на 48-й сесію Обухівської селищної ради виноситься проект рішення про виставлення згаданої ділянки на земельні торги з метою передачі в довгострокову оренду на 25 років. Ініціатором цього подання виступає Максим Моташко, заступник голови Обухівської селищної ради. Проте, депутати відхиляють цю ініціативу. Але, уже в червні 2025 року, на наступній 49-й сесії, питання знову подається повторно Максимом Моташком – з тим самим результатом: повторна відмова підтримати включення ділянки до переліку для аукціону.
Послідовність: «сесія – відмова – повторне подання – друга відмова» формує відчуття підвищеної наполегливості Максима Моташко щодо саме цього обʼєкта, що й стало каталізатором публічного занепокоєння.
Персонажі у фокусі
Олег Катеба. Сукупність ролей, звʼязків і часових збігів дає підстави вважати, що саме він є ключовим бенефіціаром і неформальним координатором просування ідеї довгострокової оренди цієї прибережної ділянки під комерційний проєкт. На його користь працює логіка ланцюжка: формування ділянки у 2021 році (паралельно з його приходом у керівництво окружної прокуратури), кадровий місток через колишнього прокурора Максима Моташка, який тепер у виконавчій вертикалі селищної ради та настирливо двічі поспіль (48‑ма і 49‑та сесії) проштовхує питання аукціону, і характер самої ініціативи – винесення на торги громадського рекреаційного простору під майбутню комерційну забудову.
Додатковий штрих – регулярна поява Катеби на сесіях Обухівської ради, його публічна присутність та демонстративна обізнаність у локальних питаннях: у такій конфігурації важко припустити, що такі інтенсивні спроби виставити землю на аукціон могли відбуватися поза його полем зору.
Олег Катеба (праворуч) на сесії Обухівської селищної ради
Максим Моташко. Канал дій у селищній раді. Його біографічна траєкторія включає: 2015–2021 рр. – керівна посада в Новомосковській прокуратурі; саме в цей період відбулося налагодження відносин з Олегом Катебою. Після цього – майже два роки роботи в Управлінні земельних відносин Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Далі – 2023 рік у регіональному управлінні Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА). Пізніше – посада заступника голови Обухівської селищної ради, з якої наполегливо здійснюються спроби передати земельну ділянку у приватні руки.
За дивним збігом обставин нашій редакції відомі випадки нетипової активної (але безуспішної) підтримки представниками саме цього регіонального управління АРМА звернень Слобожанської окружної прокуратури до суду щодо передачі в управління АРМА окремих рекреаційних обʼєктів у Петриківському районі.
Світлана Дьоміна. В.о. селищного голови. Її роль проявляється в оперативному супроводі внесення питання до порядку денного та підтримці повторної спроби після провалу на 48-й сесії. Саме апарат під її керівництвом забезпечив повторне включення ідентичного проєкту рішення на 49-у сесію замість ініціювання відкритих громадських консультацій або альтернативної концепції публічного використання ділянки. Це позиціонує Дьоміну як адміністративний «акселератор» процесу: не публічний ідеолог, але виконавчий модуль, що створює для ініціативи процедурне вікно. Відсутність на етапі повторного винесення широкої публічної презентації чи аналізу соціально‑економічної доцільності підсилює питання: чиї саме інтереси були пріоритетом – громади, чи зовнішнього бенефіціарного кола.
Динаміка просування рішення
Дві послідовні спроби винести одне й те саме питання на двох підряд сесіях створюють образ «терміновості», яка не підкріплена у відкритих поясненнях (у матеріалах, що ми отримали, відсутні деталізовані економічні чи соціальні обґрунтування). Факт відсутності громадського обговорення підкреслюється Іриною Козар у дописі на сторінці «Обухівка-Миколаївка» у Facebook як ключовий сигнал: процес рухається зсередини апарату, а не знизу від мешканців:
«Шановні жителі Обухівської громади! Чи знаєте ви, що на 48-й сесії Обухівської селищної ради керівництво намагалося протягнути рішення, яке могло позбавити нашу громаду стратегічно важливої земельної ділянки біля річки Оріль? Мова йде про ділянку з кадастровим номером 1221455400:01:012:0074 (6,995 га), яку планували включити до переліку для земельних торгів і передати в оренду через електронний аукціон. Але завдяки принциповій позиції небайдужих депутатів це рішення не було прийнято! Чому ця ділянка важлива для нас? Бо вона розташована поблизу мальовничої річки Оріль, ця земля має унікальну цінність: природна краса: близькість до річки робить її ідеальною для створення зон відпочинку, пляжів чи парків для жителів громади.
Економічний потенціал: замість передачі в оренду приватним структурам, ми могли б розвивати тут громадські проєкти – туристичні зони, спортивні майданчики чи екологічні ініціативи, які принесуть користь усім нам.
Чому керівництво хоче передати ділянку, а не використати для громади?
На сесії не було надано переконливого обґрунтування, чому саме цю ділянку обрали для торгів. Жодних громадських обговорень, жодної оцінки її цінності для жителів! Натомість в.о. селищного голови Дьоміна С.А. та її команда просували рішення, яке могло позбавити громаду ще однієї цінної землі біля річки».
Наведений допис представниці місцевого самоврядування у Facebook описує ризики для громади у разі втрати контролю над ділянкою. Цей публічний заклик стає маркером того, що питання перейшло з вузько процедурної площини в площину політичної та громадської довіри.
Слід відмітити й деякі коментарі під дописом Ірини Козак у Facebook:
Screenshot
Роль персональних звʼязків
У біографічній лінії Максима Моташка послідовно присутні сегменти (прокуратура, управління земельних відносин, АРМА), які сумарно формують компетенції в питаннях земельних активів. Знайомство з Олегом Катебою датується часом спільного перебування у сфері прокуратури. Сам по собі факт знайомства не означає неправомірних дій, однак у сприйнятті критично налаштованих учасників громади саме це поєднання досвіду та звʼязків виглядає як пояснення наполегливості у цьому питанні.
Що далі?
Обидві спроби винести ділянку на аукціон провалилися через відмову депутатів (нижче надаємо результати поіменного голосування з цього питання). Подальші сценарії (якщо питання буде подаватися втретє або з модифікаціями) вже залежать від того, чи зʼявляться публічні аргументи; чи будуть ініційовані прозорі консультації; чи збережеться відкритий доступ до прибережної зони.
Ця історія – не про доведений факт спроби привласнення, а про структуру ризику: прибережна ділянка з громадською функцією, комерційне цільове призначення, наполегливі спроби винести на торги поспіль на двох сесіях, відсутність публічного обґрунтування, біографічні звʼязки ключових фігур. Сукупність цих елементів і породжує запит громади: пояснити мотивацію, розкрити зміст комерційного проєкту (якщо він справді існує у структурованому вигляді), гарантувати, що суспільний інтерес – пляж та рекреація – не буде одномоментно заміщений закритою комерційною забудовою.
Редакція продовжить відстежувати подальші дії щодо цієї ділянки та реакцію депутатського корпусу на можливі наступні ініціативи. Остаточні оцінки даватимуться після появи документальних підтверджень намірів і умов потенційної оренди.
Віталій Файб
