Фото: www.pexels.com
Законодавство України передбачає механізм, закріплений у Наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 19.06.2013 № 276, який регулює компенсацію роботодавцям за працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні зайнятості. Зокрема, до цієї категорії належать випускники професійно-технічних і вищих навчальних закладів, а також особи, звільнені з військової служби.
Відповідно до цього наказу, держава компенсує роботодавцю сплачений єдиний соціальний внесок (ЄСВ) за таких працівників протягом певного періоду. Таким чином створюються стимули для бізнесу відкривати нові робочі місця, а молодим спеціалістам — отримати перше офіційне працевлаштування.
Але чи працює ця система насправді?
На практиці дуже мало освітніх закладів справді сприяють першому працевлаштуванню своїх випускників, хоча така можливість прямо передбачена законодавством. У результаті більшість молодих людей змушені самостійно шукати роботу — часто без досвіду, підтримки чи розуміння ринку праці.
За результатами дослідження, проведеного лабораторією «Rating Lab» серед української молоді віком 15–30 років, 73 % респондентів віддають перевагу самозайнятості або відкриттю власного бізнесу, тоді як лише 19 % хочуть бути найманими працівниками.
Виникає парадокс: з одного боку, держава декларує підтримку молоді через пільги для роботодавців, а з іншого — система фактично не забезпечує умов для реалізації цієї підтримки. Не знаходячи реальних можливостей, молоді люди обирають фриланс, тимчасову зайнятість або підприємництво, уникаючи традиційного формату офіційного працевлаштування.
Регіональна статистика також демонструє складнощі із працевлаштуванням молоді. За даними Дніпровського обласного центру зайнятості, протягом січня–квітня 2025 року послугами центру скористалися 22,2 тисячі осіб, з яких 5 тисяч — молоді люди віком до 35 років. Тобто майже 22,5 % усіх, хто звертався по допомогу, становила молодь.
Із цієї кількості лише 1,7 тисячі були фактично працевлаштовані, 524 особи пройшли професійне навчання, а 35 отримали ваучери на освіту — державну компенсацію (до 30 тисяч гривень) на навчання у визначених коледжах або ЗВО за затвердженим переліком спеціальностей. На завершення звітного періоду 1,8 тисячі молодих осіб залишалися зареєстрованими як такі, що шукають роботу.
Ці цифри демонструють, що до служби зайнятості звертається лише незначна частина молоді регіону — менше 1 % від загальної кількості осіб віком до 35 років у Дніпропетровській області. І навіть серед тих, хто звертається, лише близько третини отримують реальне працевлаштування. Решта — або проходить навчання, або залишається без результату. Це свідчить про обмежене охоплення державною підтримкою та/або низьку довіру до системи.
Проблему підтверджують і відгуки молодих кам’янчан, які шукають перше місце роботи. Вони стикаються зі стереотипами, небажанням роботодавців навчати новачків і суперечливими очікуваннями на ринку праці.
«Десь, на жаль, не чекають кандидатів без досвіду. Вважають, що готовий спеціаліст прийде і зробить чудово. Не готові навчати. А ще — стратегія пошуку важлива», — ділиться одна з користувачок у соцмережі.
«Сміюся, коли бачу вакансії: вимагають три роки досвіду — і пропонують зарплату 10–15 тисяч гривень. У мене є вища освіта, але працевлаштуватися за спеціальністю — цілий квест. Якось я говорив із чоловіком, який працює за дипломом. Пояснив йому свою ситуацію, а він відповів: “Ну треба з чогось починати, досвід же потрібен. Ніхто одразу багато не платитиме”. І я погодився: до війни, можливо, так і було. Але зараз — інші реалії. Коли комуналка, оренда квартири, продукти та інші витрати з’їдають усе, що заробляєш, жити на 8–10 тисяч — це просто не вижити», — ділиться учасник нашого опитування.
Щоб краще зрозуміти, як система зайнятості працює на місцевому рівні, ми звернулися до Кам’янської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.
Попри складнощі на ринку праці, молоді мешканці Кам’янського можуть отримати дієву підтримку від міської філії центру зайнятості. Про це розповіла Олена Тарасенко, фахівчиня установи.
Компенсація для роботодавців. Один із ключових інструментів — програма компенсації роботодавцям за працевлаштування молоді: осіб до 25 років зі страховим стажем до 12 місяців або молоді до 35 років, які працевлаштовуються на перше робоче місце.
«Ми компенсуємо 50% мінімальної заробітної плати протягом 12 місяців — по непарних місяцях, тобто місяць сплачує роботодавець, а місяць компенсує служба зайнятості», — пояснює Олена Тарасенко. Станом на зараз мова йде приблизно про 4 000 гривень на місяць.
Гранти на власну справу. Молодь віком від 18 до 25 років може отримати грант у розмірі 150 тисяч гривень на відкриття бізнесу — без обов’язкової умови створення робочих місць. Якщо підприємець успішно повертає грант (через три роки або раніше), може подати заявку на наступний — вже на 500 тисяч гривень. Але цього разу потрібно буде створити щонайменше два робочих місця.
Компенсація ЄСВ. Також діє програма компенсації єдиного соціального внеску (ЄСВ), зокрема — для молоді, яка працевлаштовується на перше робоче місце або має мінімальний стаж. Сума компенсації становить близько 1 760 гривень. Це також відбувається по непарних місяцях.
Молоді люди, які завершили навчання, можуть зареєструватися в службі зайнятості протягом 6 місяців після випуску. У такому разі вони потрапляють до квотної категорії, з якою працюють у пріоритетному порядку. Служба зайнятості надає:
«Якщо молода людина не може знайти роботу за фахом, ми пропонуємо профнавчання. Є курси онлайн, змішаного формату, офлайн, а також — навчання безпосередньо на підприємствах», — каже пані Олена. Наприклад, підприємства «Дніпровагонмаш» та «Агрос» навчають спеціалістів з нуля і надалі беруть до себе на роботу.
За словами фахівчині Кам’янської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості Олени Тарасенко, одна з головних причин, чому молоді люди уникають офіційного працевлаштування, — невідповідність між очікуваннями та реаліями.
«Молодь часто не влаштовує рівень стартової заробітної плати. Наприклад, роботодавці пропонують 8–10 тисяч гривень, а людина після університету хоче одразу отримувати більше. До того ж, професії, які вони обрали, не завжди затребувані на ринку», — пояснює вона.
Ще один фактор — популярність фрилансу та дистанційної роботи, яка приваблює можливістю самостійного графіка і відсутністю жорсткої прив’язки до місця. Частина молодих людей працює неофіційно або надає послуги онлайн, не реєструючи підприємницьку діяльність.
У службі зайнятості наголошують: офіційне працевлаштування — це не лише стабільність, а й доступ до соціальних гарантій, можливостей підвищення кваліфікації та державних програм підтримки. Щоб допомогти молодим людям зорієнтуватись, тут проводять семінари, індивідуальні консультації та пропонують різні формати навчання — зокрема й на підприємствах-партнерах.
Попри наявні програми, підтримка молоді у працевлаштуванні не завжди приносить очікувані результати. Часто це пов’язано не з відсутністю інструментів, а з низькою обізнаністю про них, розривом між запитами молоді та реаліями ринку праці, а також браком системної взаємодії між навчальними закладами, роботодавцями та службами зайнятості.
Фахівці центру зайнятості наголошують: вирішити ці виклики можливо лише завдяки спільним зусиллям. Освітні заклади можуть активніше інформувати випускників про доступні можливості, бізнес — відкривати двері для стажувань і першого досвіду, а молодь — шукати не лише швидкий заробіток, а й перспективу розвитку. У свою чергу служба зайнятості готова надавати інструменти для цього — і підтримувати тих, хто робить перші кроки в кар’єрі.
