Ілюстрація: unsplash
Створення фейків — одна з базових технологій гібридної війни. За даними інфографіки UA War Infographics, оприлюдненої на основі дослідження соціологічної групи «Рейтинг», 59% українців вразливі до дезінформації.
Попри те, що більшість людей усвідомлюють небезпеку фейкових новин, лише 39% порівнюють кілька джерел або шукають першоджерело інформації. Іншими словами, шість із десяти українців не завжди здатні відрізнити фейк від правди — і саме це робить нас ціллю для інформаційних атак.
Фейки вже давно перестали бути грубими підробками. Сьогодні вони виглядають достовірно, використовують офіційні логотипи, стилістику урядових повідомлень і навіть мову державних пресрелізів.
5 жовтня 2025 року Міністерство енергетики України оприлюднило офіційне спростування:
«У соціальних мережах, зокрема в Telegram-каналах, масово поширюється недостовірна інформація про нібито запровадження екстрених відключень електроенергії по всій країні… Ці фейкові повідомлення супроводжуються сфабрикованими графіками відключень і логотипом Міненерго».
Такі повідомлення, попереджає міністерство, є частиною російських інформаційно-психологічних операцій. Мета проста — посіяти паніку й недовіру до офіційних джерел.
Подібні приклади з’являються ледь не щотижня. Після спалаху в Дніпрі, що стався через аварію трансформатора на шинному заводі, російські ЗМІ поширили фейк про «новітню міжконтинентальну ракету». Так само нещодавно поширювали дезінформацію про «окупацію села Калинівське» на Дніпропетровщині — Оперативне командування «Дніпро» офіційно спростувало це, назвавши такі повідомлення вигадкою.
Фейкові новини з’являються не лише в українському інформаційному полі. Приміром, Адміністрація президента Молдови попередила про неправдиві повідомлення щодо нібито «відправки молдовських військових в Україну». Ці історії — частина однієї великої стратегії: дестабілізувати суспільство через страх.
Психотерапевтка Надія Волченська пояснює:
«Є категорії людей, які більш схильні до того, щоб вірити в дезінформацію й фейки. Але навіть ті, хто має критичне мислення й гарну освіту, не застраховані. Велика частина того, чи повірить людина у фейк, залежить не від того, яка це людина, а від того, у якому стані вона перебуває».
Фейки діють не тому, що ми «довірливі», а тому, що ми втомлені, стурбовані й перевантажені. Коли інформація пов’язана з безпекою — нашою або близьких — ми сприймаємо її емоційно, а не раціонально.
«Якщо людина недосипає, перебуває в стресі, переймається новинами, від яких залежить її життя, — вона у вразливому стані. На неї вплинути набагато легше», — додає Волченська.
Це явище має назву confirmation bias — упередження підтвердження власних переконань.
«Коли в людини вже є певне переконання, вона виділятиме для себе всю інформацію, яка його підтверджує. А те, що суперечить її думкам, — заперечуватиме. Це створює хибне відчуття правоти й робить людину вразливою до маніпуляцій», — пояснює Волченська.
Так працюють не лише фейки, а й внутрішньосуспільні конфлікти. Люди, що дотримуються радикальних думок, часто «не чують» інших — бо будь-яка інша позиція здається загрозою їхній системі переконань.
Психотерапевтка Софія Терлез наголошує, що вразливість до дезінформації зростає через виснаження:
«Будь-яке виснаження впливає на критичність мислення. Утома, психологічний стан і вік — це фактори, які визначають, наскільки ми готові сприймати фейки за правду».
До груп ризику належать:
«Усі найдієвіші маніпуляції базуються на трьох китах: обов’язкова частина правди, залучення емоцій, регулярне повторення», — каже Волченська.
Саме тому заголовки на кшталт «Екстрені відключення світла по всій країні» чи «Ракети нового типу вже над Дніпром» викликають негайну емоційну реакцію. Людина може навіть не встигнути подумати — але вже поширює новину далі.
«Фейкова інформація часто має емоційне забарвлення. Людина не знає, чи це правда, але схильна боятися. А щоб не залишатися у страху наодинці, вона ділиться цією новиною з іншими», — додає Терлез.
Фейки підривають головне — довіру до медіа. І хоча журналісти, як і будь-хто, можуть помилятися, головна відповідальність — у перевірці. У гонитві за оперативністю новини часто передруковуються без фактчекінгу, через що навіть великі видання можуть ставати частиною ланцюга дезінформації.
Водночас варто пам’ятати: Telegram-канали не є засобами масової інформації. Вони не проходять редакційну перевірку і при підготовці повідомлень не керуються журналістськими стандартами — перевіркою фактів, балансом думок чи відповідальністю перед аудиторією. Тому довіряти їм беззастережно не можна.
Найкраще — обирати для себе перевірені медіа, де працюють професійні журналісти й редактори, які несуть відповідальність за опубліковану інформацію.
Якщо хочемо вийти з цього кола, потрібно:
Україна живе у стані гібридної війни, де кожен Telegram-канал може стати інструментом впливу. Інформаційна безпека — не менш важлива, ніж фізична.
Ми не можемо зупинити появу фейків, але можемо навчитися їх розпізнавати.
І щоразу, коли замість того, щоб поширити новину, ми шукаємо джерело — ми теж обороняємося.
Юлія Шепілова
