Психотерапія в Кам’янському: куди йти по допомогу

Фото: www.pexels.com

Психолог? Психотерапевт? А може, психіатр? Плутанина у термінах — лише перше з питань, які виникають у людини, що шукає психологічну допомогу. Друге — де знайти спеціаліста, якому можна довіряти, не виїжджаючи з Кам’янського?

Попит зростає — і це добре

«Життя стало більш стабільним (наскільки це можливо) — і люди повертаються до своїх емоційних запитів», — ділиться спостереженнями психотерапевт Дмитро Пашан, який працює як у Дніпрі, так і в Кам’янському. За його словами, найчастіше звертаються з тривожністю, наслідками стресу, проблемами у стосунках або вихованні дітей. Вартість його послуг — 800 гривень за годину.

На відміну від перших місяців повномасштабного вторгнення, коли людям було не до психотерапії — вижити б, — тепер охочих отримати допомогу стає більше. Бо й травм більше, і втома накопичилась. А довіра до психологів — зростає.

Кого шукати: психолога, психіатра чи психотерапевта?

Це одне з найпоширеніших питань, які виникають не лише в Google, а й у місцевих Facebook-групах.

• Психолог — фахівець з психологічною освітою, працює з емоційним станом, не ставить діагнозів і не виписує ліків. Переважно — це про розмовну терапію.
• Психотерапевт — це або психолог із додатковою психотерапевтичною освітою (в конкретному методі, наприклад КПТ, гештальт тощо), або лікар-психіатр із правом застосовувати психотерапію. Такий спеціаліст може поєднувати психологічну роботу з медикаментозним лікуванням — але лише за наявності медичного диплому.
• Психіатр — медик, що займається діагностикою і лікуванням психічних розладів, має право виписувати ліки (в тому числі антидепресанти).

У коментарях містян до обговорень типу «Порадьте психолога, щоб виписав щось заспокійливе» відповідь однозначна: за ліками — до психіатра. Але багато хто так і не доходить ні до кого — бо боїться, соромиться або просто не знає, з чого почати.

Коли до кого звертатись: просте пояснення

Якщо ви просто виговоритись, розкласти думки по поличках, отримати підтримку — психолог.

Якщо маєте панічні атаки, депресивні епізоди, тривалі емоційні кризи — психотерапевт.

Якщо не спиться, болить душа й тіло, немає сил, підозра на депресію чи посттравматичний стресовий розлад — психіатр.

Якщо не розумієте, що саме не так, але «щось не те» — почніть із психолога. Він допоможе зорієнтуватись.

Кам’янське: чи є кому довірити найособистіше?

Найбільший виклик — знайти фахівця, до якого хочеться звернутись вдруге. Містяни активно діляться в соцмережах контактами перевірених ними спеціалістів: хтось рекомендує Світлану Володимирівну, яка приймає біля «Меркурія», хтось — Олену Коваленко, практикуючу психологиню з понад 10-річним досвідом. Інші радять шукати психолога на OLX, хоча це радше гра у вдачу, ніж надійна система.

Онлайн і офлайн у Кам’янському працює й когнітивно-поведінкова терапевтка Ніка Саєнко. Її послуги коштують 1200 гривень за 50 хвилин.

У місті також надають психологічну допомогу:

• Центр здоров’я «Сім’я»
• Мережа клінік «Медексперт»
• Медичний центр «Медікум»

Проте загалом пропозиція помітно поступається попиту — про це кажуть і ціни, і те, як складно знайти когось за рекомендацією.

Як не натрапити на шарлатана

На жаль, «психологом» може назвати себе кожен, хто пройшов онлайн-курс за 3 тижні або купив сертифікат. Тому:

1. Попросіть диплом. Так, це нормально. Ви ж перевіряєте, чи є ліцензія у стоматолога.
2. Запитайте про напрямок роботи. Наприклад, КПТ (когнітивно-поведінкова терапія), гештальт, психоаналіз тощо.
3. Поцікавтесь досвідом. Скільки років практики? З якими запитами працює?
4. Уважно читайте оголошення. Якщо обіцяють «вилікувати всі проблеми за 2 сесії» — це червоний прапорець.
5. Інтуїція теж важлива. Якщо вам з фахівцем некомфортно — не змушуйте себе.

А якщо страшно або соромно?

Психічне здоров’я — не менш важливе, ніж фізичне. Панічні атаки, посттравматичний стрес, емоційне вигорання — це не «вигадки» і не «можна пережити самостійно». І хоча в коментарях дехто радить: «Настрій — у голові, все в нас самих», усе частіше звучить і протилежне: «Я пережила панічні атаки. Тільки психіатр і терапія мене витягли».

Міфів меншає, довіри — більше. Але ще є шлях, який маємо пройти: як суспільство, як громада, як окрема людина. І перший крок — це визнати, що «не впоратись самостійно» — це не поразка, а дорога до зцілення.

Юлія Шепілова