Рибальські новини Кам’янського
«Рибалки ловили рибу, а зловили рака…»
На рибальських форумах Дніпропетровщини ажіотаж — багато дайверів, потираючи руки, готуються цими вихідними відкрити сезон полювання на рака. Не поспішайте: штрафи за раків — величезні. За кожного незаконно виловленого рака доведеться сплатити збитки у розмірі 3 332 грн.
Незрозуміло, звідки з’явилася ця «фальшстартова» інформація, але поспішаємо попередити: зняття нерестової заборони на ловлю раків у водоймах Дніпропетровської області цього року почнеться лише у вівторок, 1 липня.
Дійсно, раніше весняно-літню заборону на ловлю раків знімали одночасно із завершенням нересту риби. Але кілька років тому у Держрибагентстві посилили умови: тепер відлов річкових раків повністю заборонений з 1 грудня по 30 червня включно.
На лов раків, як і на рибу, є свої обмеження: добова норма (не більше 1 кг, близько 30 штук) та мінімальний розмір (не менше 10 см у довжину від основи хвоста до рила). Заборона буде ще одна — літньо-осіння, на другу линьку, зазвичай починається наприкінці серпня і триває місяць.
Ловити можна лише вузькопалого рака, широкопалий, занесений до Червоної книги, — під суворою забороною.
Заборонено ловити раків у темну пору доби з використанням ліхтарів.
Щоб «двічі не вставати», поговоримо про річкового рака детальніше. Що ж треба знати про раків, окрім того, що вони — закусь до пива?
Особливості річкових раків
Вирішив поділитися своїми знаннями, бо, як виявилось, багато сучасників мають великі пустоти в інформрванності щодо цієї “амфібії”. Торкнуся лише деяких моментів, з якими довелось зіткнутись особисто. Подробиці — в енциклопедіях, але попереджаю: там зустрічаються суперечливі та сумнівні твердження.
Отже — саме амфібія. Рак мешкає переважно у воді, але, завдяки складній будові зябер, може досить тривалий час виживати і на березі, щоправда, не надто довго (у старих радянських підручниках навіть стверджували, що у раків є зачаткові легені. У новіших виданнях обирають формулювання про складні комплексні зябра). Якось я не встежив за уловом — і раки розповзлися по дачній ділянці, обравши вологі місця. Півтори тижні лунав істеричний крик моєї мами, яка намагалася прополоти грядку!
Річковий рак — представник класу вищих ракоподібних. Це доволі древні істоти, з’явилися ще в Юрському періоді, приблизно 130 мільйонів років тому і практично без змін розселилися майже в усіх прісних водоймах Європи. Не братимемо Африку, обидві Америки, Азію й Австралію — там мешкає безліч інших різновидів типу бокоплава, сигнального рака тощо, про яких я знаю мало. Зупинимось на тих, що ближчі до нашої іхтіофауни й присутні у водоймах Кам’янського. Назва «річковий рак» не зовсім коректна, бо ця група членистоногих мешкає не лише в річках, а й в озерах, ставках — точніше казати «прісноводний рак».
З великого інфраряду десятиногих раків можна виокремити два найпоширеніші види. Широкопалий річковий рак (лат. Astacus astacus) — практично вимер у минулому столітті через епідемію чуми раків. Залишки популяції вирізняються довгожительством (до 30 років) та більшими розмірами. Вузькопалий річковий рак (Astacus leptodactylus) має струнке тіло й дуже видовжені клешні. На відміну від широкопалого родича, що живе лише в кришталево чистих водоймах, відносно спокійно переносить забруднення води.
Любов раків до чистої води вражає. Вони першими відчувають хімічне забруднення і, потрапивши у водойму з промисловими стоками чи з добривами, змитими з полів, часто просто тікають з води. В мережі є відео, де раки сидять на кущах та гілках очерету над водою. Це, мабуть, головна причина стрімкого скорочення популяції членистоногих в останні роки розвитку хімії.
Цікавою особливістю раків є здатність до регенерації кінцівок. Часто трапляються екземпляри з різними за розміром клешнями: одна — велика, інша — ще росте. Або взагалі — одна. Це нормально, не дивуйтесь. Якщо ви схопили рака за клешню — він спокійно може її відкинути, рятуючи життя, як ящірка — хвіст.
Рака захищає твердий хітиновий панцир, який періодично змінюється. Цей процес зветься линька. Без зміни «одягу» рак не росте. У дорослих раків линька відбувається двічі на рік — навесні й наприкінці літа. Втім, статевозрілі самки часто позбавлені цієї можливості, бо навесні носять потомство під хвостом до потепління води, тому линяють влітку. Скинувши панцир, рак мусить ховатися — стає легкою здобиччю. На дотик такий рак — м’який і слизький. Коли панцир твердне — виходить із схованки й починає активно харчуватись.
Міфи та фейки
Поширені кілька необґрунтованих уявлень про раків.
Перший — вони повільні, як черепахи, і рухаються назад. Багато хто пам’ятає дитячий віршик:
«Рибалки ловили рибу, а зловили рака,
Цілий день гадали — де у рака срака!»
Це не зовсім так. Повзати рак може у будь-якому напрямку, а от плавати — лише назад. Хвіст закінчується своєрідною «моноластою», якою він активно користується, стискаючи м’язи, щоб утекти. У рятівному запалі рак робить блискавичні стрибки у різні боки, стрімко змінює напрямок і глибину. Іноді в ластах не доженеш.
Другий міф — рак їсть мертв’ячину і любить гниль. Фіґушки! Лише коли немає вибору. У втрачених рибальських сітях рак завжди обирає свіже. Його називають «санітаром водойм» не тому, що любить тухлятину, а тому, що поранену чи хвору рибу зловити легше. Взагалі рак харчується водоростями, елодеєю, хвощем, лататтям, кропивою, осокою. Також їсть черв’яків, головастиків, молюсків, комах, личинки, але особливо полюбляє м’ясо. Тому вночі підбирається до берега на полювання. Самки чомусь їдять рідше за самців, але значно більше.
Розмноження
Статева зрілість самців — зазвичай у 3 роки, самки — у 4. Шлюбний період — жовтень-листопад. Самці стають агресивними, хапають самок і можуть запліднити 3–4 особини підряд. Спіймавши — перевертають на спину і переносять сперматофори на черевце, після чого йдуть. Не дуже романтично. У людському розумінні в раків немає кохання — самці просто насильницьки розмножуються. Жодних залицянь, ігор і пестощів. Природа компенсує це великими клешнями. Чим більша клешня — тим більше потенціалу.
Інкубація — 3–4 тижні. Потім самка метає ікру, яка прилипає до черевця. Вона носить потомство всю зиму, аж до вилуплення навесні. Із 200–300 ікринок виживає близько чверті. Перші 10–12 днів малеча (довжиною 1,5 мм) не залишає мамине черевце.
Полювання та ловля
Колись, коли раків було багато, найпоширенішим способом ловлі було збирання їх уночі на мілководді. З факелом або ліхтарем йшли по пояс у воду.
Відомий вислів: «дерти раків» — це ловля вручну з нір. Рак любить нору. Якщо є глинистий берег — точно поселиться. Якщо дно м’яке — ховається в траві, під камінням, корягами, у мушлях.
Існує багато способів ловлі: раколовки, кліщі, сачки, але найцікавіший — ниряння з маскою. Це чесне й корисне заняття, особливо для курців: багаторазове затримання дихання розвиває легені. Але заняття це не з легких, потребує сміливості й витримки. Легко — коли раків багато. А коли мало — обшарювати сотні метрів берега дуже втомливо.
Як і в будь-якому спорті чи полюванні, тут є свої нюанси й «підводні камені», іноді у буквальному й дуже болісному сенсі! Але про це — в наступних випусках. А ще — розповімо, як смачно готувати раків. Є кілька важливих секретів!
Валентин Корж для КамPress
