Фото: Марі Ей
Колись він вважався гордістю міста. Сотні українців приїжджали сюди, щоб лікувати серце, нервову систему чи дихальні шляхи, відпочивати в парку і насолоджуватися краєвидом на Дніпро. Сьогодні ж санаторій «Дніпровський» в районі Романкового нагадує декорації до фільму жахів: вибиті вікна, зарослі алеї, розкрадені корпуси.
Попри те, що офіційно він досі значиться у державному реєстрі оздоровчих закладів, на місці — лише тиша та руїни.
Офіційно історія «Дніпровського» почалася 13 травня 1980 року, коли на його базі відкрили будинок відпочинку. Повноцінним санаторієм заклад став у 1991-му, йдеться у матеріалі Telegraf.
У розпал своєї діяльності тут могли одночасно оздоровлюватися близько тисячі людей. Територія включала два корпуси на понад 500 місць, кіноконцертний зал на 700 осіб, їдальню на тисячу місць, бібліотеку, дискотеку, більярдну, ресторан і навіть 25-метровий басейн, де тренувалися паралімпійці.
Марі Ей, яка пропрацювала у санаторії 14 років, згадує у своєму дописі в Facebook:
«Тут я познайомилася зі своїм чоловіком і там же було наше весілля. Зараз дивишся на те, що залишилося від санаторію і серце кров’ю обливається. Готовий майданчик для зйомки фільмів жахів… Як так вийшло, що сусідній санаторій “Славутич” у В.-Дніпровську досі процвітає, а “Дніпровський” вмер і ніколи вже відродиться?»
Медична база вважалася унікальною: тут лікували серцево-судинні, нервові, опорно-рухові захворювання, а також жіночі патології. Працювали водолікувальне відділення, фізіотерапія, діагностичні та кардіологічні кабінети.
«Я працювала в санаторії з 1994 до 2008 року. На моїх очах він процвітав. Це було за головлікаря Ткаченко В.Д., якого пізніше відправили на заслужений відпочинок. А потім, за чутками, його почали розвалювати руками наступних “керівників”, щоб той не заважав розквіту санаторію “Славутич” в м. Верхньодніпровськ. Мабуть, так і є, бо ще в мої роки відчувалася конкуренція між санаторіями, і у керівництва “Славутича” були більш міцні зв’язки в Києві», — розповіла Марі Ей у коментарі, опублікованому у “Telegraf”.
У 2017 році роботу фактично припинили.
21 січня 2019 року державні виконавці описали та наклали арешт на майно, щоб погасити борги. З того моменту занепад став безповоротним.
Сьогодні будівлі «Дніпровського» виглядають так, ніби там пройшла війна. Вибиті шибки, зруйнована котельня, демонтовані труби та кабелі.
Місцеві мешканці порівнюють його з «містом-примарою». «В данный момент от санатория остались только стены. С подачи директора, санаторий оставили под мародерство, пытаясь списать все на тероборону. Сейчас санаторий как после рашистов: ни окон, ни дверей, даже кафель сорвали. Санаторий уничтожен полностью», – йдеться у коментарі на сайті з каталогом готелей і санаторіїв, де “Дніпровський” досі опубліковано як працюючий.
Природа тим часом відвойовує простір: алеї заросли чагарниками, а айлант — так зване «дерево-бур’ян» — захопив паркову зону.
Абсурдність ситуації полягає в тому, що в офіційних реєстрах і навіть на сайті «Укрпрофздоровниці» «Дніпровський» досі існує. Там вказані номери телефонів, фото, описи послуг і навіть актуальні привітання зі святами 2025 року.
«Санаторій-примара, одним словом», — підсумували у Facebook-спільноті «ALTERKAM», додавши, що «на цьому ж сайті пропонують полікуватися у Ялті, Євпаторії, Бердянську, Скадовську».
Фото: http://ukrzdrav.com/
Формально власником залишається АТ «Укрпрофздоровниця». Але жодних публічних ініціатив щодо порятунку об’єкта не оголошено.
«Этот санаторий не работал летом 2017 года. Он в собственности ОАО “Укрпрофздравница”, Киев. Там морозятся! Нужно обращаться в горсовет Каменского о возврате санатория местной громаде», — написала у коментарях мешканка міста.
Місцеві активісти закликають провести аудит, повернути об’єкт громаді або передати його інвестору.
Санаторій «Дніпровський» — це не лише занедбана будівля. Це символ занепаду цілої системи оздоровчих закладів в Україні. Більшість із них у 1990-х і 2000-х не витримали фінансових труднощів і залишилися без підтримки держави.
У Кам’янському ж лишилася лише пам’ять: весілля у палаці культури, дитячі ігри у парку, відпочинок біля Дніпра.
Сьогодні ці спогади контрастують із вибитими вікнами та зарослими алеями.
Колаж: спільнота “ALTERKAM”
Юлія Шепілова
