Фото зі сторінки Сергія Лисака на Фейсбук
У Дніпропетровській області на тлі повномасштабної війни продовжують оновлювати освітню інфраструктуру. Цього разу — з транспортом: 10 нових шкільних автобусів передали громадам регіону. Один із них поїхав до Кам’янського району, а загалом до кінця року в області планують отримати всього 35 таких автобусів, ще п’ять — якщо вдасться залучити додаткове фінансування.
Автобуси — нові, комфортні, адаптовані для учнів з особливими освітніми потребами. Закупівля — за кошти державного і місцевих бюджетів, а також Європейського Союзу у межах інструменту Ukraine Facility. Начальник обласної військової адміністрації Сергій Лисак наголосив: «Перевагу віддали вітчизняному виробнику. Бо це якість й гарантія. А ще – підтримка економіки, що не менш важливо».
Здавалося б, хороша новина. Але в реаліях 2025 року, коли триває четвертий рік війни, частина навчальних закладів області працює дистанційно, інші — у дві зміни, а деякі — взагалі закриті через постійні обстріли. Це викликає запитання: а кому і коли возити дітей цими автобусами?
Користувачі соцмереж уже розділилися в оцінках. Хтось вважає нові автобуси «чудовим подарунком у мирний час», який простоюватиме або перетвориться на металобрухт, якщо не буде використовуватись за призначенням. Інші — згадують про громади, де підвезення учнів давно стало проблемою: наприклад, у Славгородській громаді Синельниківського району, яка вже рік чекає на автобус.
Не обходиться й без скепсису: звучать думки про «мільйонні відмивання» під гучні проєкти, тоді як у селах закривають школи. І навіть побоювання щодо того, що автобуси можуть не зберегтися в умовах нестабільності та загальної невпевненості у завтрашньому дні.
У Кам’янському районі новий автобус передали до одного з ліцеїв Саксаганської громади. За словами директорки закладу, Світлани, школа охоплює понад 120 учнів, більшість з яких — із віддалених куточків громади. Протяжність села — понад три кілометри в один бік, тож свій транспорт — це, справді, полегшення.
Ситуація складна: з одного боку, закупівля автобусів може виглядати як інвестиція в майбутнє — мовляв, перемога не за горами, і діти повинні мати комфортні умови для навчання вже зараз. З іншого — немає чіткого розуміння, скільки з нових автобусів реально будуть використовуватись найближчим часом. Тим паче — у прифронтових районах, таких як Нікопольський, де щоденні обстріли ставлять під сумнів сам факт очного навчання.
P.S. У мирний час ми би аплодували стоячи. Сьогодні — просто ставимо запитання.
Юлія Шепілова
