Спадщина – це процес переходу майна, прав і обов’язків померлої особи відповідно до норм Цивільного кодексу України. Якщо заповіту немає, спадкування відбувається за законом: перша черга (діти, батьки, чоловік/дружина) успадковує першою, решта – лише за їх відсутності. Але інколи процедура перетворюється на тривалу судову суперечку з кримінальними заявами, позовами та підозрами у підробках. Одна з таких історій розгортається у Дніпропетровській області, поблизу Петриківки.
27 травня 2025 року помер Олександр Кравець. У нього залишилися дві доньки – Марина Ошурко та Єлизавета Дубовик, яка є малолітньою. За законом саме вони є першими спадкоємцями; однак у справу втрутилася інша жінка – Ірина Христенко, яка нібито пред’являє заповіт на все майно померлого і через суд домагається визнання права на спадщину. Законні спадкоємці стверджують, що заповіт підроблений, а група осіб намагається фактично заволодіти спадщиною й користується майном. З цього приводу тривають кримінальні провадження та судові процеси, а суддя Петриківського районного суду Інна Іщенко ухвалювала рішення, які суттєво вплинули на перебіг справи.
Раніше ми вже писали про дисциплінарне провадження щодо судді Інни Іщенко – матеріал КамPress висвітлює обставини відкриття справи у Вищій раді правосуддя.
За документами, у спадщину входять: житловий будинок у с. Лобойківка, нежитлові приміщення (корівник, кормоцех, телятник, магазин), кілька земельних ділянок (від 0,86 га до 50 га), сільськогосподарська техніка, а також автомобіль. Тобто, це об’єкти великої економічної ваги для місцевої громади та родини.
Законні спадкоємці. За документами, спадкоємцями за законом є дві доньки: Ошурко Марина і Дубовик (Кравець) Єлизавета. Малолітня Єлизавета має право на обов’язкову, захищену законом, частку спадщини. Законні претенденти заявляли про прийняття спадщини й зверталися до нотаріуса та правоохоронців.
Версія Христенко. Ірина Христенко стверджує, що з 2019 року фактично проживала з Кравцем і що він 17.12.2021 склав заповіт на неї. За цією версією, вона спадкоємиця за законом і заповітом, подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, а потім і позови до суду щодо встановлення факту сумісного проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості одержання права на спадкування і визнання права власності за заповітом. Христенко також домоглася ухвали суду про забезпечення свого позову, яка забороняє нотаріусу вчиняти дії щодо оформлення спадкових прав до завершення розгляду справи.
Христенко виклала цю позицію у власній позовній заяві. Ужиті нею процесуальні кроки мали наслідок: нотаріус отримав від суду припис не видавати свідоцтва, які, за версією законних спадкоємців, мали б бути видані 28.11.2025.
Ключове питання справи – автентичність заповіту на ім’я Ірини Христенко. Законні спадкоємці і їх представники стверджують, що заповіт відсутній у Спадковому реєстрі; нотаріус, у якого нібито посвідчено заповіт, був пізніше позбавлений права здійснювати нотаріальні дії і зараз відсутній у Реєстрі нотаріусів; адвокат Христенко Сафронов під час судового засідання стверджував, що оригіналу заповіту немає.
Христенко у відповідь повідомляє, що вона володіє заповітом, але згодом почала казати, що «втратила оригінал» і не може надати дубліката через анулювання свідоцтва нотаріуса, який заповіт посвідчував. Нотаріус Лимар, який веде спадкову справу, у письмових роз’ясненнях ухвалив, що видача свідоцтва можлива лише за наявності оригіналу або дублікату заповіту в спадковій справі, а їх відсутність робить видачу неможливою.
Ці суперечності – основа конфлікту: законні спадкоємці наполягають на тому, що заповіт підроблено; Христенко відстоює, що документ існує і даватиме їй право на частину майна.
Петриківський районний суд (головуюча – суддя Іщенко І.М.) розглянув заяву Христенко про забезпечення позову і задовольнив її. Суд заборонив приватному нотаріусу Лимару Є.В. здійснювати будь-які дії щодо оформлення спадкових прав до закінчення розгляду справи. Ухвала підлягає негайному виконанню. Ця судова заборона фактично унеможливила видачу свідоцтва про право на спадщину за законом для законних спадкоємців, після закінчення строку для прийняття спадщини.
Адвокат, який представляє одного із законних спадкоємців (Олена Срібненко) оголосила відвід головуючій судді Іщенко, посилаючись на наявні підстави сумніву у безсторонності: наголошувалося, що в одному з суміжних проваджень суддя теж ухвалила рішення, яке, на їхню думку, було на користь Христенко, тоді як у підготовчих засіданнях від позивачки не надходило достатньо доказів спільного проживання. Суд відмовив у задоволенні заяви про відвід, залишивши процес під керівництвом Іщенко.
З матеріалів справи і витягів з ЄРДР випливає, що протягом вересня–листопада 2025 року подано кілька заяв до поліції щодо тілесних ушкоджень, шахрайства, незаконного заволодіння майном, підробки документів та інших епізодів. Частина заяв спочатку не була внесена до ЄРДР і захисники спадкоємців скаржилися на бездіяльність поліції.
Після судових скарг і втручання слідчих суддів деякі відомості були внесені до ЄРДР, зокрема, заяви про незаконне проникнення до будинку та замах на заволодіння спадковим майном. У витягах згадується, що дії нібито вчинялися «невстановленими особами, діючи за попередньою змовою, спільно з Христенко І.Л.» – кваліфікація містить ознаки замаху на заволодіння шляхом обману, в умовах воєнного стану.
Печерський районний суд Києва задовольнив скаргу захисту на бездіяльність Головного слідчого управління щодо невнесення відомостей до ЄРДР і зобов’язав внести відповідні відомості за заявою від 26.10.2025. Такий розвиток демонструє, що частина кримінальних процесів розпочалася саме після контролю за бездіяльністю поліції.
За матеріалами, які надали спадкоємці, частина майна вже використовується Житником І.М., який отримав свідоцтво про смерть, та Аветісян С.Ж., який займався похованням спадкодавця (депутат Петриківської селищної ради). Заявники стверджують, що ці особи незаконно користуються будинком, корівниками, технікою й автомобілями. У матеріалах є описи конфліктів (завдання тілесних ушкоджень під час спроби потрапити на територію), а також акти обстеження місця і акти про непроживання Христенко за адресою майна.
Водночас у судових матеріалах є підтвердження судових заборон, запитів до нотаріуса й інших процесуальних дій, що робить ситуацію юридично складною: одночасно тривають цивільні та кримінальні провадження (про підробку, шахрайство, самоуправство).
Сторона законних спадкоємців заявляє про можливе затягування розгляду справи. За словами адвокатки цієї сторони Олени Срібненко, представник Ірини Христенко Сафронов неодноразово не з’являвся на судові засідання, посилаючись на стан здоров’я. При цьому, за проведеним розслідуванням Мариною Ошурко, у ті самі періоди цей адвокат брав участь у судових засіданнях в інших справах, які він веде. За словами сторони захисту, ці обставини підтверджуються відповідними процесуальними документами.
Водночас у межах спадкового конфлікту певні процесуальні рішення судами за законом уже були ухвалені. Разом із тим, розгляд судової справи за заповітом триває. За інформацією сторони у справі, всі судові провадження, пов’язані зі спадщиною після смерті Олександра Кравця, розглядалися в Петриківському районному суді Дніпропетровської області. Однак усі судді цього суду на сьогоднішній день заявили самовідвід, у зв’язку з чим справу має бути передано для подальшого розгляду до Царичанського районного суду.
Паралельно сторона законних спадкоємців повідомляє про направлення звернень до Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора. За наявною інформацією, обласна прокуратура взяла цю справу на контроль, наразі триває перевірка дій правоохоронних органів і процесуальних рішень.
Проте, за твердженням представників спадкоємців, особи, яких вони пов’язують із претензіями на спадкове майно, продовжують користуватися об’єктами нерухомості, технікою та іншим майном, що є предметом спорів.
Ця справа перебуває на стику цивільного та кримінального права. Її результат має безпосередній вплив не лише на долю значного обсягу спадкового майна, а й на реалізацію майнових прав двох законних доньок спадкодавця, одна з яких є малолітньою. Саме тому, ключове значення мають дотримання процесуальних гарантій і забезпечення реального доступу до правосуддя.
Юлія Шепілова
