Фото: unsplash.com
У Дніпропетровській області суд визнав винним 35-річного чоловіка у систематичному психологічному насильстві проти власної матері. Це один із небагатьох випадків, коли за образи, приниження й погрози — покарано не словами, а судовим вироком.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Дніпровський районний суд міста Камʼянського ухвалив: Дмитро Панкратов — винен. Винний не у крадіжці, не в бійці, не у шахрайстві. А в тому, що протягом тривалого часу морально знущався зі своєї матері — кричав, ображав, погрожував, принижував.
Покарання — 150 годин громадських робіт. Тюремного строку немає. Проте факт залишається: психологічне насильство — це кримінальний злочин, і українське правосуддя це визнає.
Він жив із матір’ю. Вважав, що може зневажати. Висловлювався брудно, словесно тиснув, знецінював. Суд визнав: дії Панкратова повторювались неодноразово, і саме це робить їх систематичним насильством, за яке передбачена кримінальна відповідальність.
Потерпіла звернулась до правоохоронців. Далі була справа, слідство, суд. На одному з етапів — угода про примирення, але суд усе одно виніс вирок: винен.
В Україні з 2019 року діє Кримінальний кодекс у частині статті 126‑1 — «Домашнє насильство». Це стосується не лише фізичного впливу, а й словесних принижень, образ, заборон, залякувань, контролю, що викликає у людини тривогу, страх, сором або страждання.
Вирок у справі Панкратова — доказ: судова система вже не ігнорує моральне знущання.
За даними Національної соціальної сервісної служби, щороку в Україні фіксують понад 250 000 звернень через домашнє насильство. З них близько 80% — від жінок, решта — від дітей та чоловіків.
Проте до кримінального покарання доходить далеко не кожен випадок. У 2023 році лише 1 100 осіб було засуджено саме за статтею 126‑1, і ще тисячі — отримали адмінпротоколи, попередження, або зовсім уникнули відповідальності.
Психологічне насильство в сім’ї — невидиме, але дуже руйнівне. Людина щодня живе в атмосфері страху, почуття провини, сорому. Від цього страждає психіка, здоров’я, особистість. І часто — жертва навіть не усвідомлює, що її принижують систематично.
Жінки похилого віку — вразлива категорія. Вони рідко звертаються до поліції. Часто прощають кривдника, особливо якщо це дитина. І в цьому — страшна пастка: “він же мій син”.
Якщо ви або хтось із ваших близьких стикається з домашнім насильством — не мовчіть. Це не «внутрішня справа родини». Це порушення ваших прав, а іноді — і кримінальний злочин.
Куди звертатись по допомогу:
15-47 — Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству
102 — поліція
Центри безоплатної правової допомоги
Місцеві соціальні служби
Випадок Панкратова — не поодинокий. Але він — показовий. Тепер у його біографії є кримінальний вирок. А в суспільства — ще один сигнал: психологічне насильство більше не сховаєш за фразою “це просто сварка”.
