Серпень у розпалі, але вечори вже дихають прохолодою. Дві ночі поспіль берегом бродили змерзлі герої, які по-літньому легковажно приїхали на риболовлю з ночівлею: у трусах, шльопанцях і панамці, з єдиною футболкою в запасі. Вдень спека вже не скажена, вода потроху холоне й стрімко перестає бути схожою на теплий чай у склянці. Риба теж відчуває, що щось змінюється, і починає поводитись інакше. Одним словом – на горизонті вже маячить осінь.
Натяжка. Відстріл. Шалений опір. І голос із кущів: «Хлопці, у вас підсак є?!»
Підсак — річ незамінна, особливо коли він у тебе під рукою в той самий момент істини. Минулого уікенду попит на цю снасть був просто золотим: не один рибалка кусав лікті, згадавши, що підсак залишився вдома в гаражі. Рекордів, щоб аж у газетах писати, не було, але важкенькі екземпляри траплялися. Клювала риба різна, та час від часу на гачок сідав такий собі «кабанчик», що примушував серце калатати, а руки тремтіти.
Для прикладу — улов однієї великої компанії, яка з п’ятниці по неділю облаштувала табір на острові Дубовий:
Дрібноти типу бичка чи верховодки було небагато, трапилися кілька окунців.
І от спитай, на що ж клювало? Та на все підряд!
Один рибалка ловив на бутерброд опариша з червоним, інший — на чистого опариша чи плаваючі насадки, третій — ділився з рибою качаном кукурудзи. Оснастки теж — як у казці про трьох братів: у когось повідець довгий, більше метра, у когось — куций, а дехто взагалі упіймав на «вбивцю карася».
Кльов найжвавіший на світанку. Вдень — трохи спокійніше, але без нудних пауз. Уночі — тиша, навіть комарі мовчать.
Вода низька, як практично завжди цим літом, прозора, зелень поки що з’являється лише набігами. Інколи несе траву й тину — це тільки початок, далі піде густіше.
Течія сильна, і дуже сильна. Легкі годівниці можна одразу прибрати подалі — зносить їх миттю, навіть на ближній бровці.
Комарів майже немає, але вночі іноді навідується мошка.
Оси!
Тут без жартів — це їхній зоряний час. Укус оси не тільки болючий і неприємний, а й небезпечний, іноді аж до летального наслідку. Найбільше вони люблять кавуни, варену кукурудзу та риб’ячий слиз. Тож аптечка з антигістамінними — це не зайве, а часом і рятівне.
А де ж клює найкраще? Та скрізь приблизно однаково — хоч на ДЕМОСі, хоч на Зеленому острові, хоч на міському пляжі чи в Миколаївці, Курилівці чи Карнаухівці. Різниця лише в кількості дрібної «смітної» риби.
Старі рибалки, дай їм Боже здоров’я, кажуть: вода холоне, риба пожвавлюється, кльов ще буде кращим. Тож насолоджуємося останніми акордами літа й готуємо снасті до осені.
Ні луски, ні хвоста!
Валентин Корж для КамPress
