Ілюстрація: www.freepik.com
У дитинстві ми спали під відкритими вікнами, накривалися простирадлом і думали, що спека — це просто частина літа. Потім з’явилися вентилятори, а згодом — кондиціонери. Сьогодні вони перетворилися на справжній порятунок, особливо коли термометр показує +35°C і вище. Але є люди, які живуть без них. І я вирішила спробувати — прожити три дні без жодного охолоджуючого пристрою.
Я не з тих, хто панікує через спеку. Зазвичай почуваюся нормально, п’ю воду, ношу світлий одяг, уникаю сонця. Але цього разу — все було по-іншому. Повітря в квартирі стало густим, як кисіль, і його буквально не вистачало. Здавалося, що дихаю через подушку.
І неважливо, скільки разів змінюєш воду в графині чи хлюпаєшся холодною водою — через 10 хвилин знову липка, зморена і зла. А ще ця спека якось підло загострює побутові речі: прасувати — неможливо, готувати — кара, а навіть увімкнути фен, щоб висушити волосся — майже самогубство.
Після другої ночі прокинулась із головним болем, хоча заснула без скарг. Легше ставало лише в магазинах — заходила купити пляшку води й ловила себе на думці, що хочу залишитися там ще трохи. Із собою забрати той кондиціонер не вдавалося, а шкода.
Намагалася навіть вкрасти прохолодне повітря — винести його в сумці. Не вийшло. Чи то повітря хитре й утекло, чи сумка замала, чи кисневі правоохоронці його звільнили, а мене покарали і позбавили ще й тієї долі свіжого кисню, яка залишалася вдома.
А ще — неможливість відчинити вікна вночі. Бо якщо ви живете у Кам’янському в центрі, то знаєте: ніч — це не завжди прохолода, це часто сморід. На нашій сторінці у Facebook жінка написала:
«Сьогодні 10 липня, особливо вночі спека жахлива. До того ж неможливо відкрити вікна — Коксохім труїть так, що гіркота в роті. Справжній крематорій».
І ще один коментар: «Центральна частина міста не може відкрити вікна вночі з причини цієї вони. А якщо не встигнеш закрити — голова тріщить зранку».
І це я ще молода, здорова, без маленьких дітей і з доступом до води. Я не можу уявити, як почуваються люди, які мають хронічні захворювання, серцеві чи дихальні проблеми, і не мають змоги охолодити приміщення. Це не про комфорт — це про здоров’я.
Метеорологи кажуть, що абсолютний максимум температури, зафіксований у липні в Україні, — це +41,6°C. І це було саме на сході та півдні, включно з Дніпропетровською областю. Хто сказав, що цього літа не буде ще спекотніше?
Особисто я вже планую запасатися льодом, освіжаючими напоями і поїздками на Блакитні озера. Бо найкращий спосіб освіжитися — це плюхнутися у воду і забути, що повітря вдома стоїть, як бетонна стіна.
Спека, брудне повітря, відсутність тіні в місті — це не фантазії. Це реальність, у якій ми вже живемо. І кондиціонер — не розкіш, а потреба. Ну або хоча б відро льоду на кожному перехресті.
А ще — водяна завіса. Було б круто, якби в Кам’янському з’явилися ті самі штуки, що розпилюють прохолодну воду просто на вулицях. Такі є, наприклад, у Харкові, а також використовуються на літніх терасах — кайф, дуже освіжає. Можна просто йти містом і мріяти не про море, а хоча б про 30-секундний туман у спеку.
Або ще варіант — запасатися піропатронами. Не жарт. Виявляється, це такі спеціальні заряди з йодистим сріблом, які запускають у хмари, щоб ті «розплакалися». Їх використовують, щоб штучно викликати дощ, і навіть є термін — «дощ за замовленням». З одного маленького хмарища можна витиснути до 2,5 кілотонн води. Актуально? Ще й як. Адже, за даними Центральної геофізичної обсерваторії імені Срезневського, у липні по всій Україні очікується лише 64–79% від кліматичної норми опадів. На півдні та сході — включно з Дніпропетровською областю — ситуація найпосушливіша.
Тому поки місто не обзавелося розпилювачами чи дощогенераторами, залишаються старі добрі методи: холодна вода, кондиціонер і віра в грозу. Або хоча б у тінь під деревом, якщо знайдеш таку.
Юлія Шепілова
