Фото: www.freepik.com
У середу, 30 липня, Кам’янське офіційно оголосило День жалоби— день скорботи за тими, кого забрала війна у самому серці міста. Трагічна подія, яка сталася вночі з 28 на 29 липня внаслідок ворожої ракетної атаки. Удар припав по нежитловій будівлі, але зовсім поруч — пологовий будинок і лікарня.
Внаслідок атаки загинуло троє людей, серед них — 23-річна Діана, яка перебувала на 7 місяці вагітності. Її ім’я назвали першим. Про неї вже пишуть у соцмережах, згадуючи не лише як вагітну жінку, а як світлу людину з щирою усмішкою.
Наразі офіційно відомо про 22 постраждалих. Десятеро з них — медики, які працювали тієї ночі: медсестри, акушерки, анестезіолог. Одна з працівниць перебуває у важкому стані. У критичному стані також вагітна жінка.
Станом на сьогодні у місті пошкоджено понад тисячу вікон у житлових будинках. Їх тимчасово закривають плівкою та ОСБ — до моменту відновлення за державною програмою.
У школах та дитсадках завершують прибирання скла, триває демонтаж пошкоджених конструкцій. За словами міського голови Андрія Білоусова, вже визначили джерела фінансування заміни вікон. Працюють із благодійниками, а також із державною допомогою.
У лікарнях — безперервна робота. Постраждалі отримують необхідну допомогу, за офіційними повідомленнями — їхній стан стабільний.
Рішенням міської ради 30 липня оголошено Днем жалоби. Державні прапори приспущено, скасовано всі розважальні заходи. Заклади освіти, культури, бізнеси — кожен отримав рекомендацію долучитися до вшанування.
Проте скорбота — не в паперах. Вона — в очах медиків, які надавали допомогу постраждалим. У пожежників, які без сну гасили вогонь до ранку. У волонтерів, які надавали психологічну та юридичну допомогу.
Зокрема, гарячими обідами рятувальників, які працювали понад 10 годин, забезпечили власники ресторану NOIR та ще одного відомого закладу.
Цей жест — не про піар. Це про людяність, яка важить більше, ніж будь-який офіційний статус.
Обстріли по Україні — не новина. І все ж, коли трагедія трапляється у нашому місті, вона ранить сильніше. Це не просто новини — це наші вулиці, наші лікарі, наші вагітні жінки.
Багато мешканців, в силу обставин, живуть так, ніби війна — десь далеко. І хоч ніхто не знає, як правильно жити у війні, ця трагедія нагадує: війна — тут. І вона забирає життя навіть тих, хто був покликаний їх рятувати.
КамПресс висловлює співчуття родинам загиблих і вдячність усім, хто рятував, допомагав і підтримував постраждалих.
Юлія Шепілова
