Фото: bushtynska-gromada.gov.ua
На 36% зріс туристичний збір в Україні за дев’ять місяців 2025 року. Про це свідчать дані Державної податкової служби, оприлюднені аналітичним сервісом Опендатабот.
Загалом до місцевих бюджетів надійшло 234,4 мільйона гривень — це у півтора раза більше, ніж за аналогічний період до початку повномасштабного вторгнення у 2021 році.
За даними ДПС, лише за липень–вересень 2025 року український бізнес сплатив 91,7 мільйона гривень туристичного збору. Це на 20% більше, ніж у попередньому кварталі.
Понад половину надходжень — 53% або 125,2 млн грн — забезпечили великі компанії: готелі, санаторії, бази відпочинку. Решту 47% (109,2 млн грн) — малий бізнес, тобто власники квартир, садиб та невеликих туристичних об’єктів.
При цьому, як зазначає Опендатабот, надходження від підприємців зросли на 39%, тоді як від великого бізнесу — лише на 6,5%.
Традиційно лідером за сумою туристичного збору залишається Київ — 51 мільйон гривень або п’ята частина всіх надходжень країни.
На другому місці — Львівщина (42,5 млн грн), третю сходинку посідає Івано-Франківщина (32,5 млн грн).
Західні області зберігають позиції головних туристичних напрямків: гори, ліси, озера роблять їх привабливими як у мирний час, так і під час війни.
На карті туристичного збору Опендатаботу Дніпропетровська область зібрала близько 11,7 мільйона гривень у січні–вересні 2025 року. Це середній показник серед регіонів України — у 4–5 разів менше, ніж у лідерів, але помітно вище, ніж у більшості східних і північних областей.
Регіон залишається унікальним у своїй контрастності: на кордонах області точаться запеклі бої, а в той самий час у СПА-центрах і готелях Дніпра відпочивають люди.
Такі цифри демонструють не стільки туристичний бум, скільки стійкість регіонального бізнесу, який продовжує працювати навіть у складних умовах.
Попри війну, внутрішній туризм в Україні не зупинився. Люди шукають можливості для коротких відпочинків і змін обстановки — нехай навіть у межах кількох десятків кілометрів від дому.
Дніпропетровщина у цьому сенсі — приклад повільного, але живого відновлення. Місцевий бізнес зберігає робочі місця, громади отримують додаткові надходження, а українці — простір для перепочинку у власній країні.
Юлія Шепілова
