Останнього тижня осені рибальські форуми Кам’янського сколихнули звіти про шалений кльов тарані. Скажемо відверто — активний до непристойності!
То де ж її ловили?
Найцікавішою та найрезультативнішою видалася вилазка рибальського колективу на чолі зі Славіком Заплавою. Неспокійні душі рвонули з Кам’янського аж у село Волоське, що нижче за течією в бік Запоріжжя.
«Це була риболовля мрії! — поділився враженнями щасливчик. — Приїхали близько 7 ранку, закинули по 2 фідери й одразу ж склали другі вудилища — непотрібні. Покльовка мірної тараньки (400–700 гр) слідувала майже на кожному закиді. На будь-яку наживку, на будь-яку довжину повідця. Дистанція — близько 30 метрів, течії майже немає. Поки годівниця опускається на дно — на гачку вже сидить риба!».
За його словами, клювало без перерви весь день, і навіть із настанням темряви активність не впала.
Секрет успіху простий: у цій локації велика глибина — близько 11 метрів — прямо під берегом. Крутий звал починається просто під ногами, тож не потрібні ні човен, ні наддалекі заброси, щоб дістати до схованки риби. Імовірно, чималий косяк білої там став на зимівлю.
Глибина не випадкова — це територія старого гранітного кар’єра, де роками вибирали породу з дна. Часто риба заходить туди: взимку ховається від морозів, а в літню спеку — навпаки, охолоджується.
Але є нюанс: хоч територія формально й загального користування, в’їзд із метою порибалити — платний, 300 гривень. От і чухають рибалки потилиці: платити чи сидіти без результату на безкоштовних місцях?
Це питання несправедливості підіймається на моїй пам’яті вже кілька десятиліть, але вирішити його на користь вільного доступу нікому так і не вдалося. Не хочете — не платіть, шукайте вільний під’їзд до води. Проте в інших місцях дістати до ями зі скупченням осінньої риби можна хіба що теоретично або за аномальної вдачі.
Утім, це аж ніяк не применшує успіх хлопців. По-перше, на кар’єрі клює далеко не завжди. По-друге, це ж треба рвонути в інше місто, витратити час і гроші — без жодної гарантії результату.
Загалом, респект активним і наполегливим. І подвійний респект за те, що поділилися інформацією з колегами, а не притиснули її під себе!
Таранька на Старому Курилівському котловані
Втерла ніс песимістам метр фідера — відомий та досвідчений рибалка Кам’янського Аня Лісна. Вона разом з напарником довела скептикам, що рибу можна чудово ловити й удома. Просто треба бути гнучким, креативним і зуміти підібрати правильний ключик: чого саме риба хоче в цей момент?
Аня відійшла від стереотипів та пасивної ловлі на статичні снасті — на користь активних методів. Результат вразив навіть найдосвідченіших місцевих рибалок: густера й таранька клювали «як з кулемета», тоді як навколо рибалки лише зрідка бачили покльовки на стоячі снасті.
Ось її звіт дослівно:
«27.11.2025. Курилівський котлован. Приїхали з напарником о 6:00 ранку. Ловили до 12:00. Ультралайт, мікросилікон, Танта фіолетова, червоні силіконові черв’яки і силіконовий мотиль. Вставка, джиг-ріг, 10 гр. Класна риболовля!».
Щоб уникнути хейту — одразу уточню: риба не трофейних розмірів, але цілком залікова. Щодо перевищення добової норми вилову можна не хвилюватися — Аня дуже рідко забирає улов додому. Для неї це хобі й мистецтво: спійману рибу вона або роздає тим, хто потребує, або відпускає.
Який висновок?
Не поспішайте казати, що не клює і риби немає — пробуйте, експериментуйте, вчіться!
Ловили білу рибу також і на набережній Дніпра (в обласному центрі). Олег Солод неабияк розважив колег своїм звітом.
«Скільки років прожив у місті — жодного разу не рибалив на набережній Дніпра! Постійно думав: як це взагалі можливо? Адже немає прямого доступу до води, немає навіть природного туалету та інших зручностей. Але все ж я це зробив: набрав води, узяв відро, одягнув памперс (жарт) — і рвонув!»
За словами Олега, прибув на місце (набережна Дніпра, навпроти острова Шевченка) о 5:10. Місце знайшов насилу — повний аншлаг.
Рибалив на два фідерні вудлища, снасть — так звана «гірлянда» (на шнурі два короткі повідки з гачками, в кінці карабін і фідерна годівниця 120–140 г).
Прикорм: пшоняна каша + магазинна сипуха. Наживка: бутерброд опариш–мотиль та чистий опариш. Найкращий кльов був на світанку, далі — періодично.
Уточнення!
Не варто сприймати слово «таранька» у прямому науковому сенсі. Це не та сама напівпрохідна чорноморська риба, яку ми втратили після будівництва каскаду дніпровських водосховищ. Звісно, це плотва, яку за звичкою називають таранькою — за аналогією з колись наймасовішою та найдешевшою білою рибою для сушіння й в’ялення.
Усім — ні луски, ні хвоста. Сезон триває.
Валентин Корж для КамPress
