Зображення створено за допомогою ШІ
Від початку повномасштабної війни в Україні за державну зраду вже засудили щонайменше 744 людей. Про це свідчать дані Служби безпеки України, оприлюднені на запит журналістів «Слідства.Інфо».
Один із таких вироків – ухвала колегії Заводського районного суду Кам’янського від 1 грудня 2025 року. Судді визнали винним уродженця Маріуполя, громадянина України, який добровільно підписав контракт із Міністерством оборони РФ, служив у артилерійському підрозділі та був затриманий українськими військовими поблизу Єлизаветівки на Донеччині. За сукупністю злочинів чоловік отримав 15 років позбавлення волі, конфіскацію всього майна та заборону обіймати посади з організаційно-розпорядчими функціями в органах влади строком на 15 років.
Журналісти «Слідства.Інфо» отримали від Служби безпеки України офіційну відповідь на запит щодо того, як змінюється кількість справ про державну зраду під час повномасштабної війни.
За цими даними, від лютого 2022 року слідчі СБУ відкрили 3 287 кримінальних проваджень щодо державної зради. «З них оголошено 2 829 підозр, 744 українця засуджено», – йдеться у матеріалі.
У СБУ пояснюють, що дії громадян, які виконують завдання російських спецслужб у складі агентурних мереж, зазвичай кваліфікують за статтею 111 Кримінального кодексу України – як державну зраду. Від лютого 2022 року Служба безпеки викрила 93 агентурні мережі, до яких загалом входило 380 людей.
За інформацією «Слідства.Інфо», на співпрацю з росіянами йдуть люди різного віку та з різними професіями. Серед уже описаних журналістами випадків – колишній поліцейський з Мелітополя, який після окупації міста працював в «поліції ДНР» і допомагав полювати на українських патріотів, а згодом вдав біженця у Києві. Інший приклад – 58-річний любитель історичних реконструкцій Олег Долматов, який до великої війни влаштовував радянські тематичні вечірки, а потім став коригувальником ракетних ударів по Запоріжжю на користь ФСБ.
У цьому довгому списку є і вирок суду в Кам’янському.
Згідно з вироком Заводського районного суду, обвинувачений – громадянин України, уродженець Маріуполя Донецької області, із середньо-спеціальною освітою. До війни він працював плиточником, раніше не був судимий, не перебував на обліку в психіатра чи нарколога.
На початку січня 2025 року чоловік прибув до так званого «військкомату» в Макіївці – окупованому місті Донецької області. Там він пройшов медичну комісію та підписав контракт про проходження військової служби з Міністерством оборони Російської Федерації на артилерію. Після цього його прийняли на службу до збройних сил РФ та направили до Донецька.
У вироку зазначено, що «після підписання контракту отримав 400 000 рублів на картковий рахунок».
Далі, за даними суду, українець пройшов військову, збройову, тактичну, медичну та топографічну підготовку, набув навичок поводження зі зброєю. Спочатку його призначили завгоспом, а згодом – заряджаючим у артилерійському підрозділі. Під час служби його забезпечили формою, автоматом Калашникова (АК-47), набоями, бронежилетом та каскою.
Після підготовки підрозділ, у складі якого перебував засуджений, відправили на позиції поблизу Авдіївки, а згодом – у район Єлизаветівки Покровського району Донецької області. Саме там, 9 березня 2025 року, він вийшов на позиції Збройних сил України і, після того як українські військові відкрили вогонь, здався в полон. За матеріалами справи, опору він не чинив і вогонь не відкривав.
У судовому засіданні чоловік повністю визнав свою вину за обома епізодами – державна зрада та колабораційна діяльність – і підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
Під час допиту й останнього слова обвинувачений заявив, що розкаюється у вчиненому. У вироку зафіксовано, що він «щиро розкаявся у вчиненні даних кримінальних правопорушень», і що в останньому слові зазначив: «що він це заслужив, оскільки сам на це пішов».
Ці обставини – повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину та каяття – суд визнав пом’якшувальними. Обтяжувальних обставин колегія суддів не встановила. Водночас у рішенні наголошується, що йдеться про особливо тяжкі злочини проти основ національної безпеки України, вчинені в умовах збройної агресії РФ, а виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливі без його ізоляції від суспільства.
Суд кваліфікував дії чоловіка одразу за двома статтями Кримінального кодексу України – частиною 2 статті 111 (державна зрада в умовах воєнного стану) та частиною 7 статті 111-1 (колабораційна діяльність – добровільна участь у збройних формуваннях держави-агресора).
Державна зрада, згідно з законом, – це умисне діяння громадянина України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, обороноздатності та безпеці держави. Зокрема, йдеться про перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, а також про надання допомоги іноземній державі в проведенні підривної діяльності проти України. За таке карають позбавленням волі на строк від 12 до 15 років із конфіскацією майна або без неї.
Колабораційна діяльність у формі добровільної служби в збройних формуваннях держави-агресора – окремий склад злочину. Він фіксує не лише сам факт переходу на бік ворога, але й участь у його військових структурах. Саме тому у вироку окремо призначено покарання за кожною статтею, а потім – об’єднано їх за правилами сукупності.
За державну зраду (ч. 2 ст. 111 КК) суд призначив обвинуваченому 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
За колабораційну діяльність (ч. 7 ст. 111-1 КК) – 13 років позбавлення волі з додатковим покаранням у вигляді заборони обіймати посади з організаційно-розпорядчими функціями в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 років, також із конфіскацією майна.
Застосувавши правила сукупності злочинів, колегія суддів визначила остаточне покарання «у виді 15 (п’ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого, та з позбавленням права займати посади з організаційно-розпорядчими функціями… строком на 15 (п’ятнадцять) років». Строк відбуття покарання рахуватимуть із дня приведення вироку до виконання.
Отже, вирок Заводського районного суду Кам’янського – ще одне нагадування про те, що вибір «заробити на контракті з армією РФ» для українського громадянина означає не лише гроші на картці, а й реальний шанс провести наступні 15 років за ґратами, з втратою майна та життєвих перспектив. Це рішення, як і сотні інших вироків за державну зраду, формує судову практику, яка визначатиме відповідальність за співпрацю з агресором у повоєнній Україні.
Юлія Шепілова
