У школах знову побільшало випадків булінгу: що показують дані Нацполіції

Фото ілюстративне: freepik

У 2025 році в українських школах щодня щонайменше двоє дітей стають жертвами булінгу. Такі висновки можна зробити з нової аналітики Опендатаботу, створеної на основі даних Національної поліції України. Попри війну, онлайн-навчання та загальну зміну поведінкових моделей у дітей, кількість інцидентів цькування не зменшується – навпаки, цьогоріч зафіксовано невелике, але зростання.

Чому цифри зростають

За 10 місяців 2025 року поліція склала понад 230 протоколів за булінг у закладах освіти. Це на кілька відсотків більше, ніж торік. Якщо дивитися лише на навчальні місяці, то виходить приблизно 33 протоколи щомісяця.

Для порівняння, до повномасштабного вторгнення ця цифра була ще більшою, але тоді вагому частку порушень формували студенти та старшокласники, які нині часто навчаються дистанційно.

Втім, сама природа булінгу в школах майже не змінилася: найбільше інцидентів трапляється між самими дітьми.

Понад половину справ, коли булінг вчиняють діти

56% усіх цьогорічних протоколів стосуються булінгу, який вчинили малолітні або неповнолітні учні. Частка таких випадків стабільно тримається на одному рівні вже два роки, хоча до 2022 року вона була майже вдвічі нижчою.

Це можна пояснити кількома причинами:

• дистанційне навчання не завжди знижує конфліктність, а іноді навіть загострює її через кібербулінг
• діти часто відтворюють моделі поведінки, які бачать у дорослих, особливо в стресових ситуаціях
• педагоги і батьки іноді не реагують вчасно, не вважаючи певні дії булінгом

Групові випадки або повторне цькування становлять близько 14–15% справ, цей показник не змінюється вже кілька років. Проблема в тому, що саме ці провадження суди розглядають найгірше: лише половина доходить до рішення.

Що відбувається з відповідальністю керівників шкіл

Окрема категорія — відповідальність директорів та інших посадовців за те, що вони не повідомили про булінг, хоча мали це зробити. Таких протоколів небагато, трохи більше десятка, але саме вони мають найвищий відсоток судових рішень – приблизно 85%.

У таких справах легше довести сам факт бездіяльності, адже школа зобов’язана офіційно реагувати на будь-яке звернення щодо цькування.

Чому проблема не зникає

Експерти з дитячої психології вказують на кілька ключових факторів:

• післявоєнний стрес та висока тривожність дітей
• нестача ресурсів у школах для системної профілактики
• нерівномірна поінформованість батьків щодо того, що саме вважається булінгом
• цифрове середовище, де кіберцькування часто складніше помітити і довести

При цьому важливу роль відіграє й готовність самих дітей та їхніх батьків заявляти про проблему. За останні роки ця готовність помітно зросла і це теж одна з причин збільшення кількості зафіксованих випадків.

Тож, Міністерство освіти та громадські організації вже кілька років говорять про необхідність відновлення системної антибулінгової роботи: тренінгів для педагогів, психологічної підтримки, програм для класів. Частина таких проєктів існує, однак масштаб потрібен значно більший.

Поки ж статистика показує: булінг у школах залишається однією з найпоширеніших проблем безпеки дітей, і вирішити її лише штрафами неможливо.

Юлія Шепілова