Фото: freepik.com
Після 2022 року в Україні немає галузі, яка б не зазнала змін. Одні компанії вимушено закриваються, інші — адаптуються або намагаються вийти за межі внутрішнього ринку. У 2024–2025 роках внутрішній бізнес-клімат дедалі більше тисне на підприємців: зростання податків, дефіцит кадрів, скорочення споживчого попиту, перебої з логістикою — усе це змушує шукати нові стратегії.
«Якщо компанії не вийдуть за межі країни, скорочення буде неминучим — і бізнесу, і робочих місць», — говорить керівник і засновник компанії “Центр візії”, що допомагає українським виробникам виводити продукцію на зовнішні ринки.
Йдеться не лише про бажання масштабуватись, а про прагнення вижити в умовах, коли внутрішній ринок буквально “стискається”. За даними ресурсу YouControl.Market, в Україні у 2024 році припинили діяльність 210 000 ФОПів — це рекордна кількість за останні 5 років. Також варто відзначити, що, за даними Опендатабот, у першому кварталі 2025 року кількість закритих ФОПів продовжує зростати, причому на 44% більше, ніж у 2024 році, порівняно з аналогічним періодом.
З іншого боку, держава намагається пропонувати інструменти підтримки: діє програма мікрогрантів на власну справу, кампанія «Зроблено в Україні», податкові пільги для виробництва дронів. Проте такі програми або точкові, або не здатні компенсувати основні виклики.
Показовим є приклад обговорення можливого підвищення військового збору — в експертному середовищі йшлося про ставку до 5%, що викликало тривогу серед представників малого й середнього бізнесу. Хоча ці зміни не були прийняті, бізнес відчуває загрозу зростання фіскального навантаження на тлі нестабільної податкової політики та повернення перевірок.
На цьому фоні ідея експорту звучить не як опція, а як стратегія виживання. «Ми бачимо, що навіть прості товари — мед, посуд, алкоголь — можуть бути конкурентними за кордоном. Але компаніям потрібна допомога: юридична, логістична, аналітична. Ми організовуємо повний ланцюг, від сертифікації до пошуку дистриб’ютора», — розповідає засновник “Центру візії”.
Однак, як з’ясувалося, головною перепоною часто є не податковий тиск, а ментальна неготовність підприємців. «Це внутрішнє переконання власника. Багато хто просто не готовий. Ми часто чуємо: “Ми вже десять років працюємо тут, і далі будемо”. Але ситуація змінилася. Це вже не про розвиток. Це про те, чи виживе твій бізнес», — наголошує він.
Проблема — в консерватизмі. За спостереженнями фахівця, більшість підприємців не готові вкладати кошти в підготовку до експорту: адаптацію продукту, маркетинг, сертифікацію, логістику. «Це багатопланова історія, в яку треба інвестувати. Але не всі це готові зрозуміти. Часто компанії хочуть продавати лише в Україні, не розуміючи, що цей ринок скорочується і надалі буде тільки гірше», — додає він.
На підтвердження цієї тези — офіційна статистика. За офіційними даними, у 2022 році споживчі витрати домогосподарств в Україні скоротилися на понад 25%, і хоча у 2023 році спостерігалося часткове відновлення, показники досі не досягли довоєнного рівня. Залежно від регіону та сектора, падіння роздрібного товарообігу сягало 10–25% Водночас експорт окремих видів продукції зріс: агропродукції, медичних товарів, харчової продукції, побутової хімії.
Проте й експорт — це не гарантія швидкого зростання. Часто шлях на іноземний ринок триває від 6 місяців до року і вимагає не тільки грошей, а й гнучкості. «Є компанії, які отримують до 70% прибутку з-за кордону. А є ті, хто працює лише на експорт. Але щоб потрапити в цей клуб, потрібно змінитися», — каже експерт.
Його компанія не єдина, хто працює в цьому напрямку, проте вона — частина тренду. Попит на консалтинг, аналітику й допомогу в експорті росте. Це говорить про те, що певна частина бізнесу все ж адаптується. Наприклад, за 2,5 роки дії програми “єРобота” гранти на власну справу отримали понад 24 тисячі підприємців. Деякі з них уже заявляли про намір виходу на зовнішні ринки, хоча подібних кейсів наразі небагато.
Попри це, загальна картина лишається неоднорідною. Багато підприємців чекають «стабільних часів», не усвідомлюючи, що зараз — саме той момент, коли потрібно змінювати підхід. «Є така книга — “Змінюйся або помри”. Це не художня метафора. Це про український бізнес сьогодні», — підсумовує директор “Центру візії”.
Висновок очевидний: у сьогоднішніх реаліях збереження українського бізнесу залежить не лише від державної підтримки чи податкової політики. Ключовим є готовність до змін — і насамперед ментальних. І поки одні компанії чекають «кращих часів», інші — шукають шлях за межі країни. Саме останні, ймовірно, й визначать майбутню економічну карту України.
