Фото ілюстративне: www.freepik.com
Щоб уникнути штрафу, підприємство має зливати стічні води мало не чистіші за мінеральну. Будь-яке відхилення — десятки, а то й сотні тисяч гривень санкцій. Формально це «скид стічних вод із перевищенням допустимих норм», але на практиці мова йде про звичайні виробничі стоки, які утворюються навіть там, де немає шкідливого виробництва. Чи можна вважати такі вимоги законним контролем, чи радше — економічним тиском? Адже жоден водоканал не пояснює підприємствам, як привести воду до норми, натомість у судах переважно виграють саме комунальні підприємства. У результаті бізнес платить штрафи, які можуть перевищувати його прибуток.
Проблема не є абстрактною — вона має цілком конкретні приклади. Так, 23 липня 2025 року КП «Аульський водовід» провів відбір проб на одному з ресторанів у місті Кам’янське. Результати аналізу показали перевищення допустимих концентрацій одразу за п’ятьма показниками: завислі речовини, АПАР, хімічне та біохімічне споживання кисню (ХСК і БСК), а також жири рослинного та тваринного походження. За ці порушення підприємство зобов’язали сплатити понад 88 тисяч гривень — сума, яка для середнього бізнесу стає відчутним ударом по фінансовій стабільності.
Втім, практика стягнення коштів поширюється не лише на бізнес. Аналогічні ситуації виникали навіть у закладах освіти. Так, у справі № 904/160/19 Господарський суд 17 грудня 2021 року частково задовольнив позов КП «Кам’янський міськводоканал» до гімназії № 6. Мова йшла про нарахування плати за скид понаднормативно забруднених стоків. У результаті з неприбуткової установи було стягнуто майже 26,9 тисячі гривень. Тобто навіть навчальні заклади, які не займаються виробництвом, фактично опинилися в однаковій ситуації з промисловими підприємствами — під тиском штрафних нарахувань за якість стічних вод, досягти «мінеральних» стандартів яких дуже складно.
Крім того, суди регулярно підтримують претензії водоканалів: так, 09.12.2021 Господарський суд стягнув із середньої школи №23 Кам’янської міськради 3 978,34 грн заборгованості (плюс відсотки, інфляційні втрати, пеня та судовий збір), того ж дня аналогічне рішення винесено щодо НВК №3 – близько 6 482,51 грн з додатковими нарахуваннями. У серпні 2024 року КП «Аульський водовід» стягнуло з ФОП Чобаняна понад 127 тис. грн, а в січні 2025-го – з ФОП Репетія близько 13,9 тис. грн (усі суми з урахуванням нарахувань та судових витрат).
За даними місцевих перевірок, випадки масових перевищень показників забруднення у скидних водах стають системними. Наприклад, за результатами перевірок 2018–2019 рр. Кам’янський міський водоканал перевірив якість стоків на десятках підприємств. У період 01.12.2017–01.12.2018 було досліджено стоки 303 підприємств, з них 93 (30 %) отримали нарахування «додаткової плати» за скид стічних вод із перевищенням нормативів. У наступному році перевірили 198 підприємств, 75 (38 %) – порушили допустимі концентрації.
Аналітичні публікації підтверджують схожі тенденції у регіоні. Водоканал Дніпра повідомляє: протягом 2024 року перевірено 500 підприємств, 89 % з них скидали стоки з перевищенням і загальна сума нарахованих штрафів склала 7,7 млн грн. На початку 2025 року за 2 місяці перевірено 80 фірм, 91 % отримали перевищення – сума нарахувань уже 1,7 млн грн. Аналогічна ситуація – у Кропивницькому: місцевий водоканал системно штрафує бізнес (суми від кількох до сотень тисяч гривень) за «погані» стоки. Предметом перевірок майже завжди є ті ж самі показники (ХСК, БСК₅, поверхнево-активні речовини, жири та ін.). Така практика спричинила невдоволення підприємців: бізнес-спільноти констатують, що встановлені нормовані ГДК дуже жорсткі і фактично не пояснюють, як підряднику «виправити» показники, щоб уникнути штрафів.
Місцева влада у Кам’янському офіційно вважає, що посилення контролю сприяє збереженню інфраструктури. Звіт міської ради свідчить, що нові «Правила приймання стічних вод» (рішення виконкому №118 від 23.04.2018) поступово реалізуються, і результати перевірок 2018–2019 рр. розглядають як підтвердження ефективності нових норм. Звітна доповідь стверджує, що «додаткові платежі» стимулюють підприємства не перевантажувати каналізацію забруднювачами, а очисні споруди – працювати в нормальному режимі.
Діючі нормативи дозволених концентрацій ґрунтуються на державному наказі Мінрегіону №316 (2017). Згідно з цим документом, при підключенні до централізованого водовідведення для стоків населення та підприємств передбачено, зокрема, такі максимальні концентрації: ХСК – 580 мг/дм³, ХСК:БСК₅ < 2,5, аніонні СПАР (побутові ПАР) – 10 мг/дм³, жири рослинні і тваринні – 33 мг/дм³. Локальні правила можуть встановлювати інші значення. Такий підхід спричинив критику: галузеві експерти відзначають, що більшість існуючих очисних споруд фізично не розраховані на очистку стоків до цих нових жорстких рівнів. «75 % очисних споруд… застаріли за технологією і не можуть забезпечити очищення стічних вод до тих нормативів, які необхідні», – зазначав президент асоціації «Питна вода України» В. Скупченко.
Нормовані значення у Кам’янському наведені у таблиці нижче:
Штрафи та «додаткові платежі» за забруднення стоків суттєво впливають на витрати підприємств, особливо малого і середнього бізнесу. Для деяких мешканців 80 чи навіть 200 тисяч гривень штрафу здаються «дрібницею» для бізнесу. Але на практиці це не так: для малого підприємства така сума може дорівнювати фонду зарплати на місяць. У Кам’янському кількість оштрафованих за два роки перевищував сотню підприємств. За межами міста штрафи навіть більші – в Дніпрі середній розмір стягнень сягає десятків тисяч гривень, а загальна сума штрафів по регіону вимірюється мільйонами. Підприємці вказують на відчуття «тиску» і непередбачуваності: за частими словами бізнес-об’єднань, без публічних звернень та консультацій вони змушені платити великі штрафи, щоб уникнути ще більших фінансових санкцій. Таким чином, застосування жорстких місцевих нормативів створює додатковий фінансовий тягар та змушує бізнес вкладатися в додаткові очисні технології, які не завжди відповідають технічним можливостям існуючих підприємств і очисних споруд.
Ця ситуація вимагає балансу між захистом інфраструктури/екології та реальними можливостями підприємств – і може стати приводом до перегляду локальних нормативів чи компенсаційних механізмів для малого бізнесу.
Юлія Шепілова
