Фото: Аліна Серга
Новий закон відкриває силовикам шлях у домівки без дозволу суду. І поки громадськість протестує проти підпорядкування НАБУ Генпрокурору, менш помітні, але системні зміни до Кримінального процесуального кодексу України загрожують основам правової держави.
Закон №4555-IX, повна назва якого – «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із зникненням осіб безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану», був ухвалений Верховною Радою 22 липня 2025 року.
У публічному фокусі опинилася одна з його норм – перехід НАБУ і САП в оперативне підпорядкування Генеральному прокуророві. Цей пункт спровокував хвилю критики з боку суспільства, західних партнерів та міжнародних медіа, які побачили в ньому спробу підірвати незалежність антикорупційної вертикалі.
Фото: Аліна Серга
Однак на тлі гучної дискусії майже непомітно для суспільства була внесена ще одна правка, яка змінює саму природу судового контролю в Україні. Йдеться про змінену редакцію першого речення частини 3 статті 233 Кримінального процесуального кодексу.
Відтепер слідчий, дізнавач або прокурор можуть проникати до житла без ухвали слідчого судді не лише у випадках порятунку життя чи переслідування озброєного злочинця, як це було раніше, а й у разі необхідності негайного вилучення або збереження доказів за понад тридцятьма тяжкими статтями Кримінального кодексу України. Формально судовий контроль не скасовано, але перенесено з превентивного етапу на постфактум: проникнення можливе одразу, а дозвіл суду запитується вже після входу до житла.
У контексті українських реалій ця зміна створює нову небезпечну «сіру зону». Поняття «докази, що можуть бути знищені» у законодавстві не визначене. Достатньо суб’єктивного припущення слідчого, аби правовий захист недоторканності житла втратив чинність. Якщо суд згодом відмовить у санкції та визнає обшук незаконним – психологічних, моральних і репутаційних наслідків для людини вже не уникнути. З огляду на поширеність економічних, податкових та службових злочинів, така норма потенційно перетворюється на універсальний інструмент тиску на бізнес, медіа або громадянське суспільство.
Громадські організації та адвокатські об’єднання вже назвали положення нового закону такими, що суперечать статті 30 Конституції України, яка гарантує недоторканність житла і передбачає обшук лише на підставі мотивованого рішення суду або в чітко визначених невідкладних випадках, перелік яких набагато вужчий за нову редакцію КПК.
Фото: Аліна Серга
Реакція міжнародних партнерів також не забарилася. Європейська комісія відкрито попередила Київ: обмеження незалежності антикорупційних інституцій разом із розширенням силових повноважень ставлять під сумнів логіку європейської інтеграції України. Reuters назвав це «найжорсткішою реакцією Брюсселя з часів початку повномасштабного вторгнення». Організація економічного співробітництва і розвитку (OECD) через своїх експертів зазначила, що ослаблення автономії інституцій та можливе свавілля силовиків у приватному житті громадян становить серйозний ризик для міжнародної допомоги у відбудові України.
The Economist відзначає, що нові зміни викликали невдоволення навіть усередині команди президента Володимира Зеленського, а сам підхід до ухвалення законопроєкту порівнюють із «диктаторськими законами» 16 січня 2014 року. Politico зауважує, що мітинги 22 липня стали наймасовішими з початку повномасштабного вторгнення. Хоча мирні акції відбуваються в умовах воєнного стану та комендантської години, сотні людей вийшли до урядового кварталу в Києві, скандуючи: «Вето! Вето! Вето!».
Фото: Аліна Серга
У відповідь на суспільний резонанс президент Володимир Зеленський у своєму зверненні заявив:
«Звісно, всі почули те, що кажуть люди цими днями, що кажуть у соціальних мережах, одне одному, на вулицях. Це все не даремно. Проаналізували всі занепокоєння, усі аспекти того, що варто змінити і що має бути активізовано. Я запропоную Верховній Раді законопроєкт, який буде відповіддю, який забезпечить силу системі правопорядку. І не буде жодного російського впливу чи втручання в діяльність органів правопорядку. І дуже важливо: усі норми для незалежності антикорупційних інституцій будуть. Це буде президентський законопроєкт, і ми реалізуємо це в межах нашої стратегії трансформації держави».
Фото: Аліна Серга
Втім, уже наступного дня після звернення – 23 липня – Верховна Рада пішла на чотиритижневу літню перерву.
Служба безпеки України тим часом оприлюднила низку гучних справ, які, ймовірно, можуть бути використані владою як аргумент на користь посилення контролю над НАБУ. За повідомленнями СБУ, було викрито:
Ці викриття, з одного боку, засвідчують реальність російського впливу навіть у ключових правоохоронних органах. З іншого – виникає запитання: чи виправдовують окремі випадки порушень цілковите розмивання системи стримувань і противаг у кримінальному процесі? І чи не буде використаний новий закон як інструмент не боротьби з ворожими агентами, а тиску на власне суспільство?
Таким чином, закон №4555-IX, який позиціонується як частина боротьби з воєнними наслідками і засіб для відновлення справедливості, фактично істотно розширює інструменти силового втручання в особистий простір. Якщо його норми залишаться чинними, Україна може обміняти довіру громадян до правосуддя та підтримку міжнародних партнерів на уявну «оперативну ефективність» слідства.
Оновлено: 24 липня група народних депутатів зареєструвала новий законопроєкт «щодо відновлення інституційної незалежності органів, що здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво у справах про корупційні правопорушення». Документ передбачає часткове скасування й «удосконалення» ухваленого закону №4555-IX. Президент Володимир Зеленський погодив текст законопроєкту, назвавши його «збалансованим» і таким, що гарантує «реальне зміцнення системи правопорядку в Україні, незалежність антикорупційних органів, а також надійний захист від будь-якого російського впливу чи втручання». Очікується, що законопроєкт буде внесений до Верховної Ради вже сьогодні.
Юлія Шепілова
